1. Выберите одноклеточный организм, не имеющий постоянной формы тела: а) инфузория-туфелька б) амеба обыкновенная в) эвглена зеленая г) лямблия ответ: б 2. Органоид одноклеточных, хранящий наследственную информацию: а) оболочка б) цитоплазма в) ядро г) сократительная вакуоль ответ: в 3. Какой из данных организмов имеет смешанный питания: а) инфузория-туфелька б) амеба обыкновенная в) эвглена зеленая г) малярийный плазмодий ответ: в передвижения инфузории-туфельки: а) ножки б) реснички в) жгутики г) ложноножки ответ: б 5. Органоид, с которого эвглена зеленая улавливает свет: а) стигма б) сократительная вакуоль в) ядро г) клеточный рот ответ: а 6. Свойство всех живых организмов реагировать на раздражение: а) симметрия б) раздражимость в) дыхание г) выделение ответ: б 7. Что нового появляется у инфузории в отличие от амебы и эвглены: а) ядро б) сократительная вакуоль в) порошица г) пищеварительная вакуоль ответ: в 8. Где у одноклеточных происходит переваривание пищи: а) в цитоплазме б) пищеварит. вакуоль в) в ядре г) в цисте ответ: б 9. Через что одноклеточные получают кислород: а) легкие б) клеточный рот в) жабры г) через мембрану ответ: г 10. Для перенесения неблагоприятных условий среды, проистейшие образуют: а) цисту б) гамету в) зиготу г) порошицу ответ: а 11. Выберите не паразита: а) малярийный плазмодий б) лейшмания в) дизентерийная амеба г) эвглена зеленая ответ: г 12. Какие простейшие вызывают кишечное заболевание человека: а) дизентерийная амеба б) инфузория-туфелька в) амеба обыкновенная г) эвглена зеленая ответ: а 13. Какие простейшие вызывают заболевание, которое разносят комары из рода анофелес: а) лейшмания б) лямблия в) трипаносома г) малярийный плазмодий ответ: г 14. Определите тип простейшего инфузории-туфельки: а) саркомастигофоры б) споровики в) жгутиковые г) ресничные ответ: г 15. Выберите животное, относящееся к типу споровики: а) малярийный плазмодий б) лейшмания в) дизентерийная амеба г) лямблия ответ: а Ух, замучался я писать эти вопросы) Поставьте как лучший
Ферменти мають високу специфічність дії. Ця властивість суттєво відрізняє їх від небіологічних каталізаторів. Фермент може каталізувати одну або декілька близьких за природою хімічних реакцій. Така специфічність ґрунтується на суворій відповідності стеричної структури субстрату та активного центру ферменту. Структура активного центру ферменту відповідає структурі його субстрату, внаслідок чого даний фермент із багатьох речовин, що знаходяться у клітині, приєднує тільки свій субстрат.
Кожний фермент каталізує не будь-яке з усіх можливих хімічних перетворень субстрату, а яке-небудь одне. Завдяки специфічності дії ферменти забезпечують протікання з величезною швидкістю лише певних реакцій із усього різноманіття можливих перетворень у мік-ропросторі клітин цілісного організму, тим самим беручи участь у регуляції інтенсивності і спрямованості обміну речовин.
За ознакою специфічності ферменти можна розділити на дві групи: з абсолютною специфічністю і з відносною специфічністю. Ферменти, які каталізують перетворення тільки одного субстрату з певною структурою, володіють абсолютною специфічністю. Будь-які модифікації (зміни) у структурі субстрату роблять його недоступним для дії ферменту. Прикладом може бути уреаза, яка розщеплює лише сечовину, але не діє на модифікаційну форму - тіосечовину. Саха-раза гідролізує лише сахарозу, а на інші дисахариди не діє.
До абсолютної специфічності належить також і стереохімічна, яку мають ферменти, здатні діяти тільки на певні стереоізомери, наприклад, Б- або Ь-форми, цис- або транс-ізомери тощо, тобто фермент, який розщеплює або синтезує Ь-ізомер, діяти на Б-ізомер не буде. Якщо сполука існує у формі цис- і транс-ізомерів, то тільки один із цих ізомерів може служити субстратом для дії ферменту.
Ферменти мають високу специфічність дії. Ця властивість суттєво відрізняє їх від небіологічних каталізаторів. Фермент може каталізувати одну або декілька близьких за природою хімічних реакцій. Така специфічність ґрунтується на суворій відповідності стеричної структури субстрату та активного центру ферменту. Структура активного центру ферменту відповідає структурі його субстрату, внаслідок чого даний фермент із багатьох речовин, що знаходяться у клітині, приєднує тільки свій субстрат.
Кожний фермент каталізує не будь-яке з усіх можливих хімічних перетворень субстрату, а яке-небудь одне. Завдяки специфічності дії ферменти забезпечують протікання з величезною швидкістю лише певних реакцій із усього різноманіття можливих перетворень у мік-ропросторі клітин цілісного організму, тим самим беручи участь у регуляції інтенсивності і спрямованості обміну речовин.
За ознакою специфічності ферменти можна розділити на дві групи: з абсолютною специфічністю і з відносною специфічністю. Ферменти, які каталізують перетворення тільки одного субстрату з певною структурою, володіють абсолютною специфічністю. Будь-які модифікації (зміни) у структурі субстрату роблять його недоступним для дії ферменту. Прикладом може бути уреаза, яка розщеплює лише сечовину, але не діє на модифікаційну форму - тіосечовину. Саха-раза гідролізує лише сахарозу, а на інші дисахариди не діє.
До абсолютної специфічності належить також і стереохімічна, яку мають ферменти, здатні діяти тільки на певні стереоізомери, наприклад, Б- або Ь-форми, цис- або транс-ізомери тощо, тобто фермент, який розщеплює або синтезує Ь-ізомер, діяти на Б-ізомер не буде. Якщо сполука існує у формі цис- і транс-ізомерів, то тільки один із цих ізомерів може служити субстратом для дії ферменту.