РЕШИТЬ ТЕСТ ПО БИОЛОГИИ 1. Клетка образуется путем 1) деления материнской клетки 2) слияния клеток кожы 3) гибели материнской клетки 4) слияния нервных клеток
2. Хромосомы обеспечивают 1) питание клетки 2) дыхание клетки 3) передачу наследственных признаков 4) передвижение веществ
3. Благодаря делению и росту клеток организм 1) дышит 2) питается 3) растёт и развивается 4) выделяет вредные вещества
4. Цитоплазма в клетке 1) постоянно медленно движется 2) движется только при нагревании 3) дижется только при охлаждении 4) неподвижна
5. Движение цитоплазмы перемещению 1) вакуолей 2) ядра 3) питательных веществ 4) ядрышек
6. Прозрачная оболочка растительных клеток состоит из 1) цитоплазмы 2) хлорофилла 3) целлюлозы 4) хлоропласта
Для термина «Эпидермис» см. также другие значения.
Микрофотография верхней поверхности листа табака крылатого (Nicotiana alata). Видны волоски (трихомы) и устьица.
Эпиде́рма (эпиде́рмис, ко́жица) — внешняя первичная покровная ткань растений, обычно однослойная[1], покрывающая молодые стебли и остальные наземные органы (листья, лепестки, плоды и др.). Представляет собой наружный слой клеток, образующийся из протодермы конуса нарастания[2].
Эпидерма — многофункциональная ткань, но её основными функциями являются защита внутренних тканей растения, а также осуществление газообмена и транспирации[2]. Эти процессы осуществляются через устьица.
Продолжительность существования эпидермы у различных растений и их органов неодинакова. На листьях и стеблях травянистых растений эпидерма сохраняется до конца их жизни, а в стеблях древесных растений, характеризующихся вторичным утолщением, эпидерма заменяется вторичной покровной тканью — пробкой (феллемой). Эпидерма при этом отмирает и слущивается, и вместо устьиц газообмен осуществляют чечевички[3].
Содержание
1 Клеточное строение
1.1 Основные клетки
1.2 Устьица
1.3 Волоски
2 Функции эпидермы
3 Примечания
4 Литература
Клеточное строение
Мультифункциональность эпидермы обусловлена морфофизиологической дифференциацией её клеток. В эпидерме выделяют:
основные клетки — являются относительно неспециализированными и слагают массу кожицы. Размеры и очертания клеток кожицы формируются в большой зависимости от соотношения скорости роста органа в целом и его поверхности. Поэтому в удлинённых частях растения (стебли, черешки, жилки листа, листья большинства однодольных) эпидермальные клетки вытянуты в направлении длинной оси органа. В листьях, длина которых равна ширине или немного превышает её, а также в лепестках, завязях, семяпочках эпидермальные клетки часто имеют волнистые боковые стенки, что повышает прочность эпидермы.
замыкающие клетки устьиц;
клетки волосков (трихом).
В эпидерме злаков и осок выделяют несколько иные типы клеток:
длинные;
короткие, или вставочные;
крупные пузыревидные[2].
В некоторых случаях эпидерма состоит из нескольких рядов клеток (от 2 до 15—16). Предполагают, что основная функция такого типа кожицы — запасание воды, поэтому он встречается преимущественно у тропических растений, обитающих в условиях непостоянной обеспеченности водой, например, у фикуса Ficus elastica[1].
Наружные стенки клеток покрыты кутикулой. Кутикула иногда может вклиниваться между боковыми стенками клеток. Благодаря неравномерному отложению кутина на поверхности клеток появляется кутикулярный рисунок, специфичный для каждого вида. В сканирующий микроскоп кутикула может выглядеть бугорчатой, морщинистой, гребневидной, ячеистой и т.д[4]. Поверх кутикулы может также откладываться воск.
Строение оболочек эпидермальных клеток непрерывно меняется с возрастом и под влиянием условий жизни. Оболочки клеток эпидермы, особенно наружные, могут пропитываться соединениями кремния (хвощи). У некоторых растений оболочки эпидермальных клеток надземных органов одревесневают, утолщаются, что сокращает размеры клеточных полостей (хвойные, многие злаки, купена). При этом часто одревесневают и клетки эпидермиса и подстилающего его слоя.
Основные клетки
В наружной стенке основных клеток могут быть поры. Как правило, основные клетки живые, они содержат пластиды, обычно хлоропласты. Правда, хлоропласты эпидермы имеют слабо развитую систему внутренних мембран и, в отличие от хлоропластов хлоренхимы, фотосинтетически менее активны. Иногда основные клетки могут содержать лейкопласты (подорожник большой). Они также имеют слабо развитую систему внутренних мембран и обычно не содержат крахмала. У многих растений эпидермальные клетки лепестков и плодов содержат хромопласты, обусловливающие их окраску.
Для основных клеток эпидермы характерна крупная центральная вакуоль, накапливающая различные вещества: оксалат кальция, таннины, алкалоиды, пигменты (обычно либо антоциан, либо антохлор). Короткие клетки эпидермы злаков содержат кремниевые тельца[4].
Устьица
Основная статья: Устьице
Волоски
Основная статья: Трихомы
Функции эпидермы
Важнейшие функции — защита растений от неблагоприятных внешних факторов и регуляция газо- и парообмена. Кроме того, ткань кожицы может выделять наружу различные вещества (соли, воду, эфирные масла), принимать участие в фотосинтезе, поглощении воды и питательных веществ, синтезе различных соединений, в движении листьев, воспринимать раздражение и т. д. Полифункциональность эпидермы обусловливает его строение. Эпидерма — сложная ткань, так как состоит из морфологически разнородных элементов.
Підручник, який ви тримаєте в руках, ознайомить вас з надзвичайно різноманітним, вражаючим, повчальним світом тварин. Ви дізнаєтесь про їхні особливості життєдіяльності, будови, поведінки, про їхню різноманітність, взаємозв’язки між собою та іншими організмами, про вплив природи на них і про їхні можливості у зміні самої природи. Цей підручник дасть вам не лише нові знання, але й до сформувати власн діяльності і творити власні освітні продукти.
Матеріал підручника поділено на теми й окремі параграфи. Кожен параграф складається з таких основних частин.
Вступна частина містить цитату або вираз, рубрики «Основне поняття і ключові терміни», «Пригадайте», «Знайомтеся», «У світі цікавого», «Новини науки», «Поміркуйте» та ілюстративні завдання, ввідні вправи, класичні експерименти для формування мотивації навчання. У цій частині є завдання, кольорові ілюстрації, відомості про тварин, рекорди тваринного світу, кросворди тощо. І все це для вашого зацікавлення і стимулювання діяльності.
«ЗМІСТ» - включає матеріал, спрямований на організацію засвоєння й формування знань, умінь, навичок ів діяльності та ваших ставлень і переконань. Вчитель пояснює, демонструє, ілюструє, навчає називати, наводити приклади, розпізнавати, характеризувати, описувати тощо, але робить все це обов’язково з вами. У змісті великими буквами синього кольору виділені ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ що організовують найважливішу інформацію, а малими синіми буквами - ключові терміни, що узагальнюють якусь частину інформації. Основні поняття й ключові терміни є обов’язковими для запам’ятовування, на відміну від понять, поданих курсивом. З їхньою до виділяються визначення, назви видів тварин, поняття, що будуть вивчатися пізніше. Матеріал змісту поділений на розділи, до яких подаються запитання, а в кінці - узагальнюючий висновок. Велика увага у підручнику приділена ілюстративному апарату, який містить малюнки, рисунки, світлини, таблиці, схеми тощо та допомагає задіювати різні види пам’яті.
«ДІЯЛЬНІСТЬ» - містить матеріал для формування ів продуктивної діяльності, розвитку творчої активності й дослідницьких умінь, здійснення міжпредметного поєднання знань тощо. Метою цієї частини параграфа є зміцнення, поглиблення, розширення знань шляхом самостійного виконання завдань та створення власних освітніх продуктів, якими є: міні-проекти, описи тварин, малюнки, рисунки, висновки, дослідження, здобута інформація, презентація, власні рекомендації тощо. Ця частина містить теми міні-проектів, творчі завдання, міжпредметні завдання «Біологія+...» тощо. Для формування практичних й дослідницьких умінь у рубриці «Навчаємось пізнавати» подані інструктивні картки практичних робіт і лабораторних досліджень.
«РЕЗУЛЬТАТ» - містить завдання для закріплення, контролю й корекції знань та самооцінки навчальної діяльності. Ці завдання подаються з поступовим ускладненням та із зазначенням рівня їхньої складності й оцінки в балах.
Після кожної теми є блок найважливішої інформації, що містить цитату, таблицю чи схему, загальний тематичний висновок. Все це подається під рубрикою «Узагальнення знань теми». Для перевірки якості засвоєння матеріалу теми у рубриці «Самоконтроль знань» пропонуються нові й цікаві для вас види тестів: тести-конструювання, тести-зіставлення, тести-застосування, тести-узагальнення, тести-оцінювання.
У додатках підручника сформульовані правила формування практичних умінь: правила виконання рисунків у біології, роботи з ручною лупою, роботи з мікроскопом та визначення назв тварин. З метою розвитку пізнавальних умінь і навичок учнів у додатку сформульовані правила-орієнтири використання емпіричних методів дослідження, якими є науковий опис , вимірювання, порівняння, проектування та експерименту.
Сподіваємося, що підручник дозволить вам краще зрозуміти складний світ організмів і життєвих явищ та до сформувати багатий арсенал діяльнісних можливостей для пізнання нового, красивого, корисного й повчального, тобто того, без чого життя людини є сірим й нецікавим
Для термина «Эпидермис» см. также другие значения.
Микрофотография верхней поверхности листа табака крылатого (Nicotiana alata). Видны волоски (трихомы) и устьица.
Эпиде́рма (эпиде́рмис, ко́жица) — внешняя первичная покровная ткань растений, обычно однослойная[1], покрывающая молодые стебли и остальные наземные органы (листья, лепестки, плоды и др.). Представляет собой наружный слой клеток, образующийся из протодермы конуса нарастания[2].
Эпидерма — многофункциональная ткань, но её основными функциями являются защита внутренних тканей растения, а также осуществление газообмена и транспирации[2]. Эти процессы осуществляются через устьица.
Продолжительность существования эпидермы у различных растений и их органов неодинакова. На листьях и стеблях травянистых растений эпидерма сохраняется до конца их жизни, а в стеблях древесных растений, характеризующихся вторичным утолщением, эпидерма заменяется вторичной покровной тканью — пробкой (феллемой). Эпидерма при этом отмирает и слущивается, и вместо устьиц газообмен осуществляют чечевички[3].
Содержание
1 Клеточное строение
1.1 Основные клетки
1.2 Устьица
1.3 Волоски
2 Функции эпидермы
3 Примечания
4 Литература
Клеточное строение
Мультифункциональность эпидермы обусловлена морфофизиологической дифференциацией её клеток. В эпидерме выделяют:
основные клетки — являются относительно неспециализированными и слагают массу кожицы. Размеры и очертания клеток кожицы формируются в большой зависимости от соотношения скорости роста органа в целом и его поверхности. Поэтому в удлинённых частях растения (стебли, черешки, жилки листа, листья большинства однодольных) эпидермальные клетки вытянуты в направлении длинной оси органа. В листьях, длина которых равна ширине или немного превышает её, а также в лепестках, завязях, семяпочках эпидермальные клетки часто имеют волнистые боковые стенки, что повышает прочность эпидермы.
замыкающие клетки устьиц;
клетки волосков (трихом).
В эпидерме злаков и осок выделяют несколько иные типы клеток:
длинные;
короткие, или вставочные;
крупные пузыревидные[2].
В некоторых случаях эпидерма состоит из нескольких рядов клеток (от 2 до 15—16). Предполагают, что основная функция такого типа кожицы — запасание воды, поэтому он встречается преимущественно у тропических растений, обитающих в условиях непостоянной обеспеченности водой, например, у фикуса Ficus elastica[1].
Наружные стенки клеток покрыты кутикулой. Кутикула иногда может вклиниваться между боковыми стенками клеток. Благодаря неравномерному отложению кутина на поверхности клеток появляется кутикулярный рисунок, специфичный для каждого вида. В сканирующий микроскоп кутикула может выглядеть бугорчатой, морщинистой, гребневидной, ячеистой и т.д[4]. Поверх кутикулы может также откладываться воск.
Строение оболочек эпидермальных клеток непрерывно меняется с возрастом и под влиянием условий жизни. Оболочки клеток эпидермы, особенно наружные, могут пропитываться соединениями кремния (хвощи). У некоторых растений оболочки эпидермальных клеток надземных органов одревесневают, утолщаются, что сокращает размеры клеточных полостей (хвойные, многие злаки, купена). При этом часто одревесневают и клетки эпидермиса и подстилающего его слоя.
Основные клетки
В наружной стенке основных клеток могут быть поры. Как правило, основные клетки живые, они содержат пластиды, обычно хлоропласты. Правда, хлоропласты эпидермы имеют слабо развитую систему внутренних мембран и, в отличие от хлоропластов хлоренхимы, фотосинтетически менее активны. Иногда основные клетки могут содержать лейкопласты (подорожник большой). Они также имеют слабо развитую систему внутренних мембран и обычно не содержат крахмала. У многих растений эпидермальные клетки лепестков и плодов содержат хромопласты, обусловливающие их окраску.
Для основных клеток эпидермы характерна крупная центральная вакуоль, накапливающая различные вещества: оксалат кальция, таннины, алкалоиды, пигменты (обычно либо антоциан, либо антохлор). Короткие клетки эпидермы злаков содержат кремниевые тельца[4].
Устьица
Основная статья: Устьице
Волоски
Основная статья: Трихомы
Функции эпидермы
Важнейшие функции — защита растений от неблагоприятных внешних факторов и регуляция газо- и парообмена. Кроме того, ткань кожицы может выделять наружу различные вещества (соли, воду, эфирные масла), принимать участие в фотосинтезе, поглощении воды и питательных веществ, синтезе различных соединений, в движении листьев, воспринимать раздражение и т. д. Полифункциональность эпидермы обусловливает его строение. Эпидерма — сложная ткань, так как состоит из морфологически разнородных элементов.
Объяснение:
Підручник, який ви тримаєте в руках, ознайомить вас з надзвичайно різноманітним, вражаючим, повчальним світом тварин. Ви дізнаєтесь про їхні особливості життєдіяльності, будови, поведінки, про їхню різноманітність, взаємозв’язки між собою та іншими організмами, про вплив природи на них і про їхні можливості у зміні самої природи. Цей підручник дасть вам не лише нові знання, але й до сформувати власн діяльності і творити власні освітні продукти.
Матеріал підручника поділено на теми й окремі параграфи. Кожен параграф складається з таких основних частин.
Вступна частина містить цитату або вираз, рубрики «Основне поняття і ключові терміни», «Пригадайте», «Знайомтеся», «У світі цікавого», «Новини науки», «Поміркуйте» та ілюстративні завдання, ввідні вправи, класичні експерименти для формування мотивації навчання. У цій частині є завдання, кольорові ілюстрації, відомості про тварин, рекорди тваринного світу, кросворди тощо. І все це для вашого зацікавлення і стимулювання діяльності.
«ЗМІСТ» - включає матеріал, спрямований на організацію засвоєння й формування знань, умінь, навичок ів діяльності та ваших ставлень і переконань. Вчитель пояснює, демонструє, ілюструє, навчає називати, наводити приклади, розпізнавати, характеризувати, описувати тощо, але робить все це обов’язково з вами. У змісті великими буквами синього кольору виділені ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ що організовують найважливішу інформацію, а малими синіми буквами - ключові терміни, що узагальнюють якусь частину інформації. Основні поняття й ключові терміни є обов’язковими для запам’ятовування, на відміну від понять, поданих курсивом. З їхньою до виділяються визначення, назви видів тварин, поняття, що будуть вивчатися пізніше. Матеріал змісту поділений на розділи, до яких подаються запитання, а в кінці - узагальнюючий висновок. Велика увага у підручнику приділена ілюстративному апарату, який містить малюнки, рисунки, світлини, таблиці, схеми тощо та допомагає задіювати різні види пам’яті.
«ДІЯЛЬНІСТЬ» - містить матеріал для формування ів продуктивної діяльності, розвитку творчої активності й дослідницьких умінь, здійснення міжпредметного поєднання знань тощо. Метою цієї частини параграфа є зміцнення, поглиблення, розширення знань шляхом самостійного виконання завдань та створення власних освітніх продуктів, якими є: міні-проекти, описи тварин, малюнки, рисунки, висновки, дослідження, здобута інформація, презентація, власні рекомендації тощо. Ця частина містить теми міні-проектів, творчі завдання, міжпредметні завдання «Біологія+...» тощо. Для формування практичних й дослідницьких умінь у рубриці «Навчаємось пізнавати» подані інструктивні картки практичних робіт і лабораторних досліджень.
«РЕЗУЛЬТАТ» - містить завдання для закріплення, контролю й корекції знань та самооцінки навчальної діяльності. Ці завдання подаються з поступовим ускладненням та із зазначенням рівня їхньої складності й оцінки в балах.
Після кожної теми є блок найважливішої інформації, що містить цитату, таблицю чи схему, загальний тематичний висновок. Все це подається під рубрикою «Узагальнення знань теми». Для перевірки якості засвоєння матеріалу теми у рубриці «Самоконтроль знань» пропонуються нові й цікаві для вас види тестів: тести-конструювання, тести-зіставлення, тести-застосування, тести-узагальнення, тести-оцінювання.
У додатках підручника сформульовані правила формування практичних умінь: правила виконання рисунків у біології, роботи з ручною лупою, роботи з мікроскопом та визначення назв тварин. З метою розвитку пізнавальних умінь і навичок учнів у додатку сформульовані правила-орієнтири використання емпіричних методів дослідження, якими є науковий опис , вимірювання, порівняння, проектування та експерименту.
Сподіваємося, що підручник дозволить вам краще зрозуміти складний світ організмів і життєвих явищ та до сформувати багатий арсенал діяльнісних можливостей для пізнання нового, красивого, корисного й повчального, тобто того, без чого життя людини є сірим й нецікавим
Объяснение: