1. Об’єктом для досліджень Мендель брав горох, який має багато сортів, що відрізняються альтернативними проявами ознак. Вибір об’єкта виявився вдалим, оскільки спадкування ознак у гороха відбуваються досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також перехресне запилення.
2. Моногібридне схрещування — поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки. Є ще дигібридне схрещування — схрещування двох ознак і полігібридне трьох ознак і більше. Основні закономірності спадковості були відкриті Грегором Менделем (1865).
3. Основні закономірності спадковості встановив видатний чеський учений Грегор Мендель. Успіху його роботи сприяв вдалий вибір об’єкта досліджень – гороху посівного. Відомо багато сортів цієї культурної рослини, які відрізняються різними станами певних спадкових ознак (забарвлення насіння, квіток і т.д.). Її життєвий цикл короткий, що дає змогу прослідкувати передачу спадкової інформації потомкам протягом багатьох ноколінь. Горох посівний – самозапильна рослина, тому що нащадки кожної особини є чистими лініями, оскільки унеможливлюється неконтрольоване перехресне запилення. Числі лінії – генготипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів й одержані у результаті самозапліднення.
4. Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості.
5. До менделевських ознак людини належать:
альбінізм
вдовиний пік
ластовиння
вільні чи закріплені мочки вуха
волога чи суха вушна сірка
група крові
здатність смакувати фенілтіокарбамід
брахідактилія (короткопалість)
6. Спадковість – здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.
Ген – ділянка молекули ДНК, яка інформує про структуру одного білка.
Алелі – різні форми одного й того самого гена.
Локус – ділянка хромосоми, в якій розташований певний ген.
Генотип – сукупність усіх спадкових властивостей особини, спадкова основа організму, складена сукупністю генів.
Фенотип – сукупність усіх внутрішніх і зовнішніх ознак та властивостей особини, що сформувалися на базі генотипу під час індивідуального розвитку.
Гомозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні однакові алелі; при самозапиленні дають однорідне потомство, що не розщеплюється за даною парою ознак.
Гетерозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні різні алелі; при самозапиленні
дають розщеплення за даною парою ознак.
Моногібридне схрещування – схрещування батьківських форм, що спадково відрізняються лише за однією парою ознак.
Дигібрідне схрещування – схрещування батьківських форм, що відрізняються за двома парами ознак.
Домінування – проявлення лише однієї з альтернативних ознак у гетерозиготи.
Домінантна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; домінантний ген позначається великою літерою.
Рецесивна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; рецесивний ген позначається малою літерою.
Мінливість – здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.
Модифікаційна (фенотипова) мінливість – зміни фенотипу, що виникають під впливом змін зовнішніх умов
і не пов’язані зі змінами генотипу.
Мутації – зміни генотипу, спричинені структурними змінами генів або хромосом.
Поліплоїдія – кратне гаплоїдному набору збільшення кількості хромосом у клітині.
Видоизменения побегов — это видоизменения частей стебля — при которые растениям выжить и при к неблагоприятным обстоятельствам.
Своеобразные подземные кладовые имеют некоторые многолетние травянистые растения. Надземные части этих растений ежегодно к осени отмирают. В почве остаются корни и видоизменённые подземные побеги — корневища, клубни и луковицы. Вот в них-то и откладываются на зиму запасы органических веществ.
1. Корневище — многолетний подземный побег, после зимовки дающий новые побеги. Корневище имеет большое значение при вегетативном размножении, так как у него имеются почки, из которых может вырасти новое растение.
Пример:
корневище есть у многих растений, в том числе у крапивы, пырея, ириса, ландыша.
У ландыша имеется корневище.
Все части растения ядовиты.
Печеночница обыкновенная
может расцветать ранней весной, так как использует накопленные в корневище питательные вещества.
Ирисы — широко распространённые декоративные растения, которые размножаются при корневищ.
2. Клубень — это утолщённая часть стебля, в которой накапливаются питательные вещества.
Пример:
клубни встречаются, например, у картофеля, хохлатки, кормового растения топинамбура (земляной груши).
Подземные побеги, на которых развиваются клубни картофеля, отрастают от оснований надземных стеблей; эти побеги называют столонами.
Клубни — это верхушечные утолщения столонов. На клубнях находятся почки, которые называют «глазка́ми».
Глазков больше на той стороне клубня, которую называют верхушкой. Противоположной стороной — основанием — клубень соединён со столоном.
Из листьев картофеля через стебли в столоны постоянно оттекают органические вещества и в виде крахмала откладываются в верхушках. Верхушки столонов растут, утолщаются и к осени превращаются в крупные клубни.
3. Луковица состоит из основания луковицы и множества близко расположенных листьев и придаточных корней.
В нижней части луковицы репчатого лука расположен почти плоский стебель — донце (если луковицу посадить в землю, на нижней стороне донца формируется мочковатая корневая система).
На донце имеются видоизменённые листья — чешуи. Наружные чешуи сухие и кожистые, а внутренние — мясистые и сочные. В них находятся запасы воды с растворёнными в ней сахаром и другими веществами. Наличие на донце почек, расположенных в пазухах чешуй, подтверждает, что луковица — это видоизменённый побег.
Пример:
луковицы образуют многолетние растения — лук репчатый, лилия, тюльпан, нарцисс, дикорастущий гусиный лук.
Из верхушечной почки луковицы развивается надземный побег, например, стебель, листья и цветок тюльпана.
Иногда из почек развиваются молодые луковички, называемые детками. Из каждой луковички-детки может вырасти самостоятельное растение. На рисунке изображено образование новых луковиц гиацинта.
Надземными видоизменениями побега являются колючки дикой яблони, груши, боярышника, защищающие растения от поедания животными.
У кольраби имеется надземный видоизменённый побег, представляющий собой утолщение междоузлий стебля.
1. Об’єктом для досліджень Мендель брав горох, який має багато сортів, що відрізняються альтернативними проявами ознак. Вибір об’єкта виявився вдалим, оскільки спадкування ознак у гороха відбуваються досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також перехресне запилення.
2. Моногібридне схрещування — поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки. Є ще дигібридне схрещування — схрещування двох ознак і полігібридне трьох ознак і більше. Основні закономірності спадковості були відкриті Грегором Менделем (1865).
3. Основні закономірності спадковості встановив видатний чеський учений Грегор Мендель. Успіху його роботи сприяв вдалий вибір об’єкта досліджень – гороху посівного. Відомо багато сортів цієї культурної рослини, які відрізняються різними станами певних спадкових ознак (забарвлення насіння, квіток і т.д.). Її життєвий цикл короткий, що дає змогу прослідкувати передачу спадкової інформації потомкам протягом багатьох ноколінь. Горох посівний – самозапильна рослина, тому що нащадки кожної особини є чистими лініями, оскільки унеможливлюється неконтрольоване перехресне запилення. Числі лінії – генготипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більшістю генів й одержані у результаті самозапліднення.
4. Аналізуюче схрещування — схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини. Вперше аналізуючі схрещування проводив Грегор Мендель для підтвердження своєї моделі спадковості.
5. До менделевських ознак людини належать:
альбінізм
вдовиний пік
ластовиння
вільні чи закріплені мочки вуха
волога чи суха вушна сірка
група крові
здатність смакувати фенілтіокарбамід
брахідактилія (короткопалість)
6. Спадковість – здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.
Ген – ділянка молекули ДНК, яка інформує про структуру одного білка.
Алелі – різні форми одного й того самого гена.
Локус – ділянка хромосоми, в якій розташований певний ген.
Генотип – сукупність усіх спадкових властивостей особини, спадкова основа організму, складена сукупністю генів.
Фенотип – сукупність усіх внутрішніх і зовнішніх ознак та властивостей особини, що сформувалися на базі генотипу під час індивідуального розвитку.
Гомозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні однакові алелі; при самозапиленні дають однорідне потомство, що не розщеплюється за даною парою ознак.
Гетерозиготи – особини, у яких у певному локусі гомологічних хромосом присутні різні алелі; при самозапиленні
дають розщеплення за даною парою ознак.
Моногібридне схрещування – схрещування батьківських форм, що спадково відрізняються лише за однією парою ознак.
Дигібрідне схрещування – схрещування батьківських форм, що відрізняються за двома парами ознак.
Домінування – проявлення лише однієї з альтернативних ознак у гетерозиготи.
Домінантна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; домінантний ген позначається великою літерою.
Рецесивна ознака – ознака, що проявляється в гомозиготи; рецесивний ген позначається малою літерою.
Мінливість – здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.
Модифікаційна (фенотипова) мінливість – зміни фенотипу, що виникають під впливом змін зовнішніх умов
і не пов’язані зі змінами генотипу.
Мутації – зміни генотипу, спричинені структурними змінами генів або хромосом.
Поліплоїдія – кратне гаплоїдному набору збільшення кількості хромосом у клітині.
Сори дальше хз
Видоизменения побегов — это видоизменения частей стебля — при которые растениям выжить и при к неблагоприятным обстоятельствам.
Своеобразные подземные кладовые имеют некоторые многолетние травянистые растения. Надземные части этих растений ежегодно к осени отмирают. В почве остаются корни и видоизменённые подземные побеги — корневища, клубни и луковицы. Вот в них-то и откладываются на зиму запасы органических веществ.
1. Корневище — многолетний подземный побег, после зимовки дающий новые побеги. Корневище имеет большое значение при вегетативном размножении, так как у него имеются почки, из которых может вырасти новое растение.
Пример:
корневище есть у многих растений, в том числе у крапивы, пырея, ириса, ландыша.
У ландыша имеется корневище.
Все части растения ядовиты.
Печеночница обыкновенная
может расцветать ранней весной, так как использует накопленные в корневище питательные вещества.
Ирисы — широко распространённые декоративные растения, которые размножаются при корневищ.
2. Клубень — это утолщённая часть стебля, в которой накапливаются питательные вещества.
Пример:
клубни встречаются, например, у картофеля, хохлатки, кормового растения топинамбура (земляной груши).
Подземные побеги, на которых развиваются клубни картофеля, отрастают от оснований надземных стеблей; эти побеги называют столонами.
Клубни — это верхушечные утолщения столонов. На клубнях находятся почки, которые называют «глазка́ми».
Глазков больше на той стороне клубня, которую называют верхушкой. Противоположной стороной — основанием — клубень соединён со столоном.
Из листьев картофеля через стебли в столоны постоянно оттекают органические вещества и в виде крахмала откладываются в верхушках. Верхушки столонов растут, утолщаются и к осени превращаются в крупные клубни.
3. Луковица состоит из основания луковицы и множества близко расположенных листьев и придаточных корней.
В нижней части луковицы репчатого лука расположен почти плоский стебель — донце (если луковицу посадить в землю, на нижней стороне донца формируется мочковатая корневая система).
На донце имеются видоизменённые листья — чешуи. Наружные чешуи сухие и кожистые, а внутренние — мясистые и сочные. В них находятся запасы воды с растворёнными в ней сахаром и другими веществами. Наличие на донце почек, расположенных в пазухах чешуй, подтверждает, что луковица — это видоизменённый побег.
Пример:
луковицы образуют многолетние растения — лук репчатый, лилия, тюльпан, нарцисс, дикорастущий гусиный лук.
Из верхушечной почки луковицы развивается надземный побег, например, стебель, листья и цветок тюльпана.
Иногда из почек развиваются молодые луковички, называемые детками. Из каждой луковички-детки может вырасти самостоятельное растение. На рисунке изображено образование новых луковиц гиацинта.
Надземными видоизменениями побега являются колючки дикой яблони, груши, боярышника, защищающие растения от поедания животными.
У кольраби имеется надземный видоизменённый побег, представляющий собой утолщение междоузлий стебля.
Усики
образуются из различных наземных частей растения.
Пример:
усики винограда, огурца, тыквы, дыни — видоизменённые побеги.
У гороха и горошка в усики видоизменяются некоторые листочки сложных листьев (их усики — это видоизменённые листья).
При усиков горох прикрепляется к опоре и «карабкается» вверх.