Голосемянные:Отличаются от всех предыдущих отделов тем, что гаметы у них не плавают в воде. Они находятся внутри пыльцы, которая переносится ветром.
Голосеменные размножаются семенами, не покрытыми оболочкой (голыми). Семена образуются внутри шишек. Папоротники: Имеют не только стебель и листья, но и корни, и хорошо развитые ткани.
Были широко распространены в каменноугольном периоде, именно из них образовались залежи каменного угля.
Размножаются спорами (бесполое размножение), из споры вырастает небольшая зеленая пластинка заросток, он производит гаметы (яйцеклетки и плавающие сперматозоиды). После оплодотворения образуется зигота, из которой вырастает новое растение (производящее споры).
За́лози вну́трішньої секре́ції або ендокри́нні залози (лат. glandulae endocrinae) — залози, які не мають вивідних проток і секретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються.
Ендокринні залози функціюють не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. У свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну.
Наука, що вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія.
Голосеменные размножаются семенами, не покрытыми оболочкой (голыми). Семена образуются внутри шишек. Папоротники:
Имеют не только стебель и листья, но и корни, и хорошо развитые ткани.
Были широко распространены в каменноугольном периоде, именно из них образовались залежи каменного угля.
Размножаются спорами (бесполое размножение), из споры вырастает небольшая зеленая пластинка заросток, он производит гаметы (яйцеклетки и плавающие сперматозоиды). После оплодотворения образуется зигота, из которой вырастает новое растение (производящее споры).
За́лози вну́трішньої секре́ції або ендокри́нні залози (лат. glandulae endocrinae) — залози, які не мають вивідних проток і секретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються.
Ендокринні залози функціюють не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. У свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну.
Наука, що вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія.