совокупность всех процессов, расщепляющих и преобразующих пищевые продукты до состояния пригодного для всасывания, усвоения и участия в обмене веществ
Более 17 лет американский профессор Грегори Эриксон изучает укус крокодила. Занятие, конечно, опасное, ведь дело приходится иметь с одним из самых хитрых и опасных хищников. Ученый придумал целый набор инструментов, которые давали попробовать на зуб крокодилам. А затем на основе множества экспериментов стала создаваться теория. Главный вопрос, на который искал ответ Эриксон, давно волнует ученых. Крокодилы считаются одними из самых успешных животных, они безраздельно властвуют на своих территориях уже более 85 миллионов лет. Почему? Что дает им такое преимущество?
Судя по останкам этих древних рептилий, форма их туловища за многие миллионы лет осталась почти неизменной. А вот габариты менялись неоднократно. От карликов в один метр до гулливеров более 10 метров, а затем вновь превращались в карликов и т.д. Важно, что вместе с размером и массой менялась форма морды и зубов, каждый раз подстраиваясь под "пищу" своего времени. Сегодня известно несколько видов крокодилов, их габариты от 1,2 до 7 метров. Причем все они среди своих прямых конкурентов являются чемпионами по силе укуса.
Но один результат стал настоящим откровением для ученых. Они изучали относительную силу укуса - соотношение силы зубов к массе тела крокодила. Всегда считалось, что у разных видов животных этот параметр сильно различается. Однако крокодилы удивили редкой стабильностью, у всех, независимо от размера, это соотношение было примерно одинаковым. Что касается максимальной силы укуса, то у миссисипского аллигатора она составляет 144 атмосферы, у гребнистого крокодила -- 251, у нильского 340 атмосфер. Для сравнения: у львов -- 40 атмосфер, у гиппопотама 124. Известно, что крокодилы могут убить и съесть даже взрослых самцов львов, не говоря о прочих хищниках саванны.
Губки є фильтраторами, т. е. попросту харчуються тим що відфільтрують і у певній мірі відповідальні за очистку водойми від забруднень. Так само размеется губки беруть участь у харчовому ланцюзі, деякі тварини ними попросту харчуються. Хоча в дорослому своїй стадії губки мало їстівні, проте поки вони молоді
їх цілком їдять морські слимаки, молюски, деякі риби. Тіло губки дуже часто буває укриттям і домом для i багатьох інших тварин. Використання людиною:Тіло морських "туалетних" губок висушували і використовували для миття тіла. І зараз їх гумових і поролонових спадкоємиць ми за традицією теж називаємо губками. Зараз туалетні губки використовуються, мабуть, тільки для особливо тонкої шліфовки оптичного скла. Оскільки в природі їх залишилося не дуже багато, люди навчилися їх розводити, користуючись здатністю губок до регенерації. Маленькі шматочки губки прикріплюють дротиком до якогось нерухомому субстрату на дні і залишають на кілька років, після закінчення яких знімають «урожай».Прісноводні губки відомі як сировину для фармакологічної промисловості (мазь від синців наприклад робиться на основі бадягі). Морські губки також використовуються наприклад для отримання лікарських
препаратів з високим вмістом йоду.Кишковопорожнинні мають велике значення в природі. Багато риби харчуються кораловими поліпами і ховаються серед вапняних гіллястих «лісів», побудованих цими тваринами. Морські черепахи і деякі риби харчуються медузами. Самі кишковопорожнинні, будучи хижаками, впливають на морські співтовариства тварин, поїдаючи планктонні організми, а великі актинії і медузи – також і дрібних риб. Людина використовує деяких кишковопорожнинних. З мертвих вапняних частин коралових рифів в деяких прибережних країнах добувають будівельний матеріал, при випалюванні отримують вапно. Деякі види медуз їстівні. Чорний і червоний корали використовують для виготовлення ювелірних прикрас.Деякі плаваючі медузи,
актинії і корали жалкі клітини можуть завдати сильні опіки рибалкам, нирцям і плавцям. Коралові рифи в деяких місцях перешкоджають судноплавству.
Объяснение:
Более 17 лет американский профессор Грегори Эриксон изучает укус крокодила. Занятие, конечно, опасное, ведь дело приходится иметь с одним из самых хитрых и опасных хищников. Ученый придумал целый набор инструментов, которые давали попробовать на зуб крокодилам. А затем на основе множества экспериментов стала создаваться теория. Главный вопрос, на который искал ответ Эриксон, давно волнует ученых. Крокодилы считаются одними из самых успешных животных, они безраздельно властвуют на своих территориях уже более 85 миллионов лет. Почему? Что дает им такое преимущество?
Судя по останкам этих древних рептилий, форма их туловища за многие миллионы лет осталась почти неизменной. А вот габариты менялись неоднократно. От карликов в один метр до гулливеров более 10 метров, а затем вновь превращались в карликов и т.д. Важно, что вместе с размером и массой менялась форма морды и зубов, каждый раз подстраиваясь под "пищу" своего времени. Сегодня известно несколько видов крокодилов, их габариты от 1,2 до 7 метров. Причем все они среди своих прямых конкурентов являются чемпионами по силе укуса.
Но один результат стал настоящим откровением для ученых. Они изучали относительную силу укуса - соотношение силы зубов к массе тела крокодила. Всегда считалось, что у разных видов животных этот параметр сильно различается. Однако крокодилы удивили редкой стабильностью, у всех, независимо от размера, это соотношение было примерно одинаковым. Что касается максимальной силы укуса, то у миссисипского аллигатора она составляет 144 атмосферы, у гребнистого крокодила -- 251, у нильского 340 атмосфер. Для сравнения: у львов -- 40 атмосфер, у гиппопотама 124. Известно, что крокодилы могут убить и съесть даже взрослых самцов львов, не говоря о прочих хищниках саванны.
Губки є фильтраторами, т. е. попросту харчуються тим що відфільтрують і у певній мірі відповідальні за очистку водойми від забруднень. Так само размеется губки беруть участь у харчовому ланцюзі, деякі тварини ними попросту харчуються. Хоча в дорослому своїй стадії губки мало їстівні, проте поки вони молоді
їх цілком їдять морські слимаки, молюски, деякі риби. Тіло губки дуже часто буває укриттям і домом для i багатьох інших тварин. Використання людиною:Тіло морських "туалетних" губок висушували і використовували для миття тіла. І зараз їх гумових і поролонових спадкоємиць ми за традицією теж називаємо губками. Зараз туалетні губки використовуються, мабуть, тільки для особливо тонкої шліфовки оптичного скла. Оскільки в природі їх залишилося не дуже багато, люди навчилися їх розводити, користуючись здатністю губок до регенерації. Маленькі шматочки губки прикріплюють дротиком до якогось нерухомому субстрату на дні і залишають на кілька років, після закінчення яких знімають «урожай».Прісноводні губки відомі як сировину для фармакологічної промисловості (мазь від синців наприклад робиться на основі бадягі). Морські губки також використовуються наприклад для отримання лікарських
препаратів з високим вмістом йоду.Кишковопорожнинні мають велике значення в природі. Багато риби харчуються кораловими поліпами і ховаються серед вапняних гіллястих «лісів», побудованих цими тваринами. Морські черепахи і деякі риби харчуються медузами. Самі кишковопорожнинні, будучи хижаками, впливають на морські співтовариства тварин, поїдаючи планктонні організми, а великі актинії і медузи – також і дрібних риб. Людина використовує деяких кишковопорожнинних. З мертвих вапняних частин коралових рифів в деяких прибережних країнах добувають будівельний матеріал, при випалюванні отримують вапно. Деякі види медуз їстівні. Чорний і червоний корали використовують для виготовлення ювелірних прикрас.Деякі плаваючі медузи,
актинії і корали жалкі клітини можуть завдати сильні опіки рибалкам, нирцям і плавцям. Коралові рифи в деяких місцях перешкоджають судноплавству.