Визначте послідовність нуклеотидів фрагмента і-РНК, якщо фрагмент відповідного
ланцюга ДНК має такий склад: -Ц-Г-Г-А-Ц-Т-Т-Г-А-А-Ц-Т-.
2. Определите последовательность нуклеотидов фрагмента и-РНК, если фрагмент соответствующего
цепи ДНК имеет следующий состав: Ц-Г-Д-А-Ц-Т-Т-Д-А-А-Ц-Т.
3. Визначте послідовність нуклеотидів фрагмента ДНК, якщо фрагмент другого
ланцюга має такий склад: -А-Г-Г-Т-А-А-Т-Г-Ц-. Яка довжина та маса цього
фрагменту ДНК?
3. Определите последовательность нуклеотидов фрагмента ДНК, если фрагмент второго
цепи имеет следующий состав: -А-Г-Д-Т-А-А-Т-Д-Ц. Какая длина и масса этого
фрагмента ДНК?

Оскільки кількість дощових черв'яків підрахувати неможливо — відомо лише, що вона збільшується навесні й восени і зменшується влітку і взимку — то не можна точно вказати й обсяг роботи, що вони виконують. Втім, американський конгресмен Дж. Мейсон стверджував, що вага дощових черв'яків принаймні вдесятеро перевищує вагу всього людства. Тільки на землях штату Іллінойс за нормальних умов ґрунт містить 600 мільярдів дощових черв'яків, тобто 100 тис. на одного жителя.

Слід визнати за цими невтомними трударями два принципових достоїнства.
По-перше, дощові черв'яки перетворюють масу рослинних залишків — мертвого листя та інших подібних речовин — на мікроскопічні частини. Гній, наприклад, вони подрібнюють удвоє швидше, ніж це відбувається при бактеріальній дії.

По-друге, черв'яки енергійно проривають у землі мініатюрні канали й галереї, що утворюють мережу капілярів, дренажу і вентиляційну систему у шарі глибиною близько 30 см. По цих каналах дощова вода швидко проникає під ґрунт, забираючи із собою та розчиняючи екскременти дощових черв'яків, що одразу придатні для засвоювання рослинами. Канали ці не тільки полегшують процес розгалуження коренів, а й сприяють вентиляції під ґрунтом, куди потрапляє кисень.

Але ці крихітні трудівники виконують ще й іншу роботу.

Вони видають майже в прямому розумінні аналіз ґрунту, і якість цього аналізу не поступається рівню роботи лаборанта. Досвідчений землероб вміє розшифрувати ці аналізи гаючи за станом здоров'я, активністю і життєздатністю дощових черв'яків. Якщо, копнувши восени лопатою, він знаходить особини яскраво-червоного кольору, розпухлі і активні, це є ознакою того, що у наступному році він може розраховувати на добрий урожай і що на його землях все гаразд. Якщо, навпаки, дощових черв'яків мало, вони бліді і малорухомі, слід готуватися до неприємностей.

Останнє десятиліття все частіше, як у США так і у країнах Європи, почали штучно розводити дощових черв'яків, що породило нові агротехнічні терміни — "вермикультура" та "вермикомпостування".
Ґрунти нашої Північно-Східної зони Полісся дерново-підзолисті, збіднені на гумус, тому постійно потребують внесення добрив. То ж і постає проблема — як поліпшити якість ґрунту своєї садово-городньої ділянки і збільшити його родючість. Далеко не кожний має можливість забезпечити щорічне внесення органічних добрив.

Одним із методів оздоровлення ґрунту є вермикомпостування — накопичення органічних решток рослин і відходів в компостних ямах, куди поселяють дощових черв'яків. Інший б — це закопування восени і навесні у ґрунт на глибину 30 см бур'яну, соломи, листя і інших рослинних відходів. Цим ви досягнете збільшення чисельності дощових черв'яків і зрештою збиратимете кращі врожаї з ділянки.

Зберегти чистими, родючими, здоровими наші грунти до оцей непомітіний дощовий черв'як. Бо результати його роботи — не хімічні засоби, а біологічні добрива і засоби знищення хворобоутворюючих бактерій. Отже, до зберегти наше з вами здоров'я і нашу землю!

Процесс саморегуляции экосистемы проявляется в том, что все разнообразие ее населения существует совместно, не уничтожая полностью друг друга, а лишь ограничивая численность особей каждого вида определенного уровня. Например, в лесу листьями древесных растений питаются несколько сотен видов насекомых, но в оптимальных условиях каждый вид представлен незначительным количеством особей, поэтому их общая деятельность не наносит существенного вреда лесным деревьям. Однако насекомые отличаются большой плодовитостью, и если бы отсутствовали ограничивающие факторы (неблагоприятные погодные условия, уничтожение хищными и паразитическими насекомыми, птицами, болезнетворными микроорганизмами и т. п.) , то численность любого вида насекомых возросла бы очень быстро и привела бы к разрушению экосистемы. Следовательно, взаимоотношения типа хищник — жертва, паразит — хозяин взаимно сглаживают всплеск численности и стабилизируют экосистему. 

Важным фактором стабилизации экосистемы является генетическое разнообразие особей популяций. Изменение условий внешней среды может вызвать гибель большинства особей популяции, адаптированных к прежним условиям существования. Поэтому чем более генетически разнородной является та или иная популяция экосистемы, тем больший шанс у нее иметь организмы с аллелями, ответственными за появление признаков и свойств, позволяющих выжить и размножаться в новых условиях и восстановить прежнюю численность популяции. Время, необходимое для восстановления популяции, будет зависеть от скорости размножения особей, так как изменение признаков происходит только путем отбора в каждом поколении. 

Стабильность экосистемы зависит также от степени колебаний условий внешней среды. В тропиках и субтропиках стабильны и оптимальны для многих видов температурные условия, влажность, освещенность. Поэтому тропические экосистемы с высоким биологическим разнообразием входящих в них организмов отличаются высокой устойчивостью. И, напротив, тундровые экосистемы менее устойчивы. Им свойственны резкие колебания численности популяций разных видов. 

экосистемы к саморегуляции и поддержанию динамического равновесия называется гомеостазам. Гомеостаз экосистемы выражается в сохранять постоянство видового состава и численности особей, поддерживать относительную стабильность и целостность генетической структуры в меняющихся условиях внешней среды. Нарушение природных цепей питания под воздействием антропогенного фактора, непродуманное вмешательство человека в экосистемы могут привести к неконтролируемому росту или снижению численности особей определенных популяций и к нарушению природных экосистем.