Вопросы и
1. что такое водородный показатель? для определения чего он
используется?
2. как с индикаторов можно измерить среду водного раствора?
примеры.
3. оцените необходимость питания для здорового
образа жизни. напишите мини-сочинение по данной теме.
У тваринництві України одержано вагомі досягнення з використанням методів репродуктивної біотехнології. Розробка та інтенсифікація розвитку вітчизняних методів сучасної і традиційної репродуктивної біотехнології в тваринництві дадуть змогу значно прискорити розмноження цінних і створення нових унікальних генотипів, забезпечать істотну інтенсифікацію селекційного процесу і підвищення генетичного потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин. Розробка біотехнологій клонування та отримання генетично реконструйованих у бажаному напрямі тварин дасть змогу піднести на якісно новий рівень селекцію сільськогосподарських тварин, зокрема, прискорити зміну поколінь, темпи генетичної консолідації популяцій, зберегти широкий спектр наявного генофонду тощо, а розробка і застосування системи ДНК-маркерів у тваринництві — розв'язання актуальних завдань з аналізу і паспортизації порід сільськогосподарських тварин.
Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за до якого у безстатевий б можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, який мається на меті клонувати. Слово «клонування» походить від грецького слова klоn , що означає «галузка», «брунька» і спочатку вживалося для окреслення вегетативної репродукції рослин. Клонування є відомим явищем у рослинному світі. Перші спроби клонування тварин з'явилися у 30-х роках 20 століття. Велику роль у цьому зіграв технічний прогрес у сфері молекулярної біології, генетики і штучного запліднення. Новий етап у клонуванні визначають експерименти шотландських учених, які завершилися народженням вівці Доллі (27 лютого 1997). Це досягнення відкриває шлях до клонування людини.
Існують два різні шляхи, за до яких можна досягнути клонування.
1. Перенесення ядра клітини суб'єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Ядро вводять у запліднену або незапліднену яйцеклітину після видалення або нейтралізації існуючого в ній ядра. Ядро клітини має повний генетичний код даного організму, що дозволяє «відтворити» генетично ідентичний організм. Така техніка передбачає два моменти: видалення ядра із яйцеклітини або одноклітинного ембріону (зиготи) і злиття клітини, з якої береться ядро, з указаною яйцеклітиною або одноклітинним ембріоном завдяки електричному шоку, що використовується для того, щоб привести в дію процес ділення нового отриманого індивіда, якого потім переносять у матку жінки.
2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає у мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції — властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм.
Важливе значення для селекції сільськогосподарських тварин має отримання їх клонів. Це є єдиним методом в селекції, що дозволяє тиражувати унікальних в генетичному плані тварин. Нині розроблені методи одержання ембріональних та соматичних клонів. Перший базується на властивості тотипотентності ембріональних клітин — їх здатності розвиватись у будь-якому напрямі, що дає змогу одержувати потомків із ізольованих бластомерів ембріону на 8-32-клітинній стадії. У світі методом ембріонального клонування одержано близько 2 тис. телят. Кількість клонів, одержаних з одного зародка, не перевищувало 5 ідентичних тварин
Объяснение:
У насекомых имеется не менее пяти органов чувств: зрения, обоняния, осязания, слуховые и вкусовые. Они воспринимают разнообразные воздействия внешней среды (раздражения), которые, переходя в особое нервное возбуждение, передаются через чувствительные нервные волокна в центральную нервную систему. Отсюда возбуждение передается различным органам тела, которые определенным образом реагируют на полученное раздражение. Такая реакция получила название «простой рефлекс».
Различные органы чувств развиты не в одинаковой степени. Очень совершенны органы обоняния. Они расположены преимущественно на усиках, в виде обонятельных ямок и волосков, к которым подходят нервные окончания головною мозга. Некоторые паразитические перепончатокрылые (наездники) обладают таким острым обонянием, что оно дает им возможность обнаруживать свою жертву в глубоких слоях древесины или внутри стеблей растений. Паразит хлебных пилильщиков - коллирия - откладывает яйца внутрь стебля пшеницы именно в том месте, где находятся яйца или личинки пилильщика, хотя внешних признаков их присутствия в стебле нет. Острота обоняния позволяет самцам некоторых бабочек обнаруживать самок своего вида на расстоянии нескольких километров.
У насекомых хорошо развиты органы зрения. Лишь у немногих видов, обитающих под землей или в пещерах, глаза отсутствуют или недоразвиты. У большинства видов имеются глаза двух типов: простые (глазки) и сложные (или фасеточные). Простых глаз чаще три; они расположены на темени или на лбу. Сложные глаза представляют собой соединение очень большого числа мелких простых глаз, называемых фасетками, или омматидиями (ommatidium), количество которых различно у разных видов и у самцов и самок одного и того же вида, достигая у некоторых насекомых до 6000 и более. Каждый глазок состоит из наружной хитиновой роговицы, представляющей прозрачную двояко- или плосковыпуклую линзу; расположенного под ней хрустального конуса, преломляющего свет; сетчатки, воспринимающей световые лучи. Клетки сетчатки соединены нервными волокнами с надглоточным узлом, воспринимающим световые раздражения. Считают, что световые восприятия фасеточными глазами происходят по принципу мозаичности. Простые глаза при преимущественно для определения направления и интенсивности света и служат для общей ориентировки.
Интересна та особенность зрения насекомых, которая дает им возможность отличать поляризованный свет от деполяризованного, и высокий показатель частотной остроты зрения - более совершенный, чем у человека. Известно, что глаз человека различает отдельные вспышки с частотой смены не более 30 в секунду, а мухи каллифоры и медоносные пчелы различают до 360 вспышек в секунду, реагируя на каждую в отдельности. В связи с этим на экране кино при современной частоте смены изображений насекомые увидят не движение, а смену неподвижных изображений.
Органы слуха имеются у тех видов насекомых, которые сами могут издавать звуки (например, у прямокрылых, певчих цикад и пр.). Слуховые органы у этих групп насекомых называются тимпанальными (tympanum - барабан). Слуховые органы этого типа представлены в виде отверстий или углублений, затянутых перепонкой, к которой подходят окончания волокон слуховых нервов. У сверчков и кузнечиков тимпанальные органы помещаются на голенях передних ног, а у саранчовых - по бокам первого брюшного сегмента. Следует отметить, что некоторые виды насекомых издавать ультразвуки, которые, возможно, имеют локационное значение издавать ультразвуки известна, например, у личинок гессенской мухи, у ряда видов жуков, личинки которых развиваются внутри зерна (различные зерновки, амбарный долгоносик и пр.).
У бабочек слуховые рецепторы представлены тимпанальными органами. Однако вопрос о функции тимпанальных органов у бабочек до конца не раскрыт, так как виды, которые могут производить звуки, например ванессы, лишены тимпанальных органов, тогда как виды, обладающие этими органами, не производят звуки, по крайней мере слышимые человеком. С другой стороны, редукция крыльев, нередкая у самок бабочек, сопровождается и редукцией тимпанальных органов, а также хоботка. При этом параллельно происходит увеличение яичников. Самцы этих видов отличаются сильно разветвленными антеннами. Многие бабочки (совки, пяденицы, луговой мотылек) в ответ на высокие звуки гальтонова свистка начинают вибрировать крыльями или улетают. При повреждении одного тимпанального органа эта реакция ослабевает, при повреждении обоих - исчезает.
Органы осязания представлены в виде осязательных, или тактильных, сенсилл, связанных с различными волосками, щетинками, расположенными на разнообразных частях тела насекомого и особенно на усиках. При их насекомые воспринимают не только механические раздражения, но и тепловые воздействия, а также, возможно, и изменения в давлении воздуха.
обращайся