Все про жабу квакшу і про змію 1)будова тіла 2) покрив тіла 3) органи чуття такі як: кінцівки,органи слуху, наявність зубів та їх функції 4)розмноження

Зі стравоходу їжа потрапляє у шлунок, проходячи через кардіальний сфінктер. Шлунок людини розташований під діафрагмою в лівому підребер'ї у надчеревній області. Він має три оболонки:

зовнішня (адвентиції, очеревина, серозна оболонка);

м'язовий шар, який складають середній шар (циркулярний) і внутрішній шар (косий);

внутрішня (слизова оболонка), вистелена циліндричним епітелієм.

У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти:

ліпаза — (неактивна, активізується жовчю у дванадцятипалій кишці) розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот;

пепсин — розщеплює білки до амінокислот;

хімозин — (у дітей до 1 року) допомагає перетравити молочні продукти. Після одного року химозин зникає, його функції буде виконувати соляна кислота.

Сучасна класифікація побудована на засадах, запропонованих Карлом Ліннеєм, який перший згрупував види живих істот на основі спільних анатомічних характеристик. Пізніше цю класифікацію було скореговано з огляду на філогенетику (науку, що засновується на теорії еволюції Чарльза Дарвіна), з метою відображення еволюційних зв'язків між організмами.

В останній час набула значного поширення так звана молекулярна систематика, побудована на аналізі генетичного матеріалу (ДНК або РНК). Ця система класифікації виявила численні еволюційні зв'язки між організмами, які до того не були відомі. Таким чином, завдяки впровадженню молекулярної систематики, теперішня класифікація живих істот вже багато в чому скорегована і буде корегуватись в майбутньому. Одним з прикладів груп, що використовують цей підхід, є APG — міжнародний колектив ботаніків-систематиків.