Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.
Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.
Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.
Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.
Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.
У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.
Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).
Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.
Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).
Подібність у тому, що вони вищі спорові рослини. Є диференціація на органи і тканини, але розмножуються спорами, гаметофіт НЕ скорочений до стану в кілька клітин, а займає до половини життєвого циклу.
Плавун - вічнозелені багаторічні трави, здебільшого з дихотомічним розгалуженням. Пагони повзучі з піднімають гілками. Листя (філлоіди) чергові або в колотівках, від лінійних до ланцетовідних. Спорофілли в щільних стробілах. Спори проростають через 3-8 років після висипання. Гаметофіт сапрофітний, з мікоризою, розвивається від 2 до 16 років. Розмноження спорами і вегетативне - укоріненням гілок, виводковими нирками, бульбами.
Хвощі - нині живуть види - виключно трав'янисті рослини висотою від декількох сантиметрів до декількох метрів. У всіх видів хвоща стебла мають вираженої метамерією, тобто правильним чергуванням вузлів і міжвузлів. Листя скорочені до лусок і розташовуються мутовками у вузлах. Тут же утворюються і бічні гілки. Асиміляційну функцію виконують зелені стебла, поверхня яких збільшується ребристістю, стінки клітин шкірки просякнуті кремнеземом. Підземна частина хвощів представлена сильно розвиненим кореневищем, у вузлах якого формуються додаткові корені. У деяких видів (хвощ польовий) бічні гілки кореневища перетворюються в бульби, які служать місцем відкладення запасних продуктів, а також органами вегетативного розмноження. Хвощ - трудноіскоренімие бур'ян, який переживає завдяки своїм підземним кореневищам навіть лісові пожежі. Стебла хвоща містять кремнезем, тому жорсткі. Перш стеблом хвоща чистили горщики і каструлі.
Спадкова схильність до хвороб
Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.
Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.
Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.
Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.
Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.
У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.
Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).
Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.
Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).
Объяснение:
Плавун - вічнозелені багаторічні трави, здебільшого з дихотомічним розгалуженням.
Пагони повзучі з піднімають гілками.
Листя (філлоіди) чергові або в колотівках, від лінійних до ланцетовідних.
Спорофілли в щільних стробілах. Спори проростають через 3-8 років після висипання. Гаметофіт сапрофітний, з мікоризою, розвивається від 2 до 16 років.
Розмноження спорами і вегетативне - укоріненням гілок, виводковими нирками, бульбами.
Хвощі - нині живуть види - виключно трав'янисті рослини висотою від декількох сантиметрів до декількох метрів.
У всіх видів хвоща стебла мають вираженої метамерією, тобто правильним чергуванням вузлів і міжвузлів. Листя скорочені до лусок і розташовуються мутовками у вузлах. Тут же утворюються і бічні гілки. Асиміляційну функцію виконують зелені стебла, поверхня яких збільшується ребристістю, стінки клітин шкірки просякнуті кремнеземом. Підземна частина хвощів представлена сильно розвиненим кореневищем, у вузлах якого формуються додаткові корені. У деяких видів (хвощ польовий) бічні гілки кореневища перетворюються в бульби, які служать місцем відкладення запасних продуктів, а також органами вегетативного розмноження.
Хвощ - трудноіскоренімие бур'ян, який переживає завдяки своїм підземним кореневищам навіть лісові пожежі. Стебла хвоща містять кремнезем, тому жорсткі. Перш стеблом хвоща чистили горщики і каструлі.