1. Поясніть значення наведених цифр у відповідності до Кодексу законів про працю України : 16,31,24,36,40.
2.Чому законодавець передбачає певні особливості притягнення неповнолітніх до відповідальності? Чи є на ваш погляд притягнення їх до відповідальності (навіть з певними особливостями) порушенням прав дитини?

Человек и время, народ и история - вот те сквозные, постоянно взаимодействующие проблемы, которые определяют специфику школьного изучения творчества и жизни поэта. Среди стихотворений, предлагаемых для чтения после подробного анализа пушкинской "Тучи" и тютчевских "Весенней грозы" и "Как весел грохот летних бурь. ", прежде всего отмечу "Грозу" А.Н. Майкова и "Гроза идет" Н.А. Заболоцкого. Каждое из этих стихотворений несет свое отношение к воплощению темы грозы.
В стихотворении Майкова предстает достаточно развернутое описание грозы. Мы обращаем внимание на то, что, во- первых, в стихотворении нет "я" поэта, внимание сосредоточено на том, что происходит вокруг: не случайно стихотворение начинается словом кругом
Кругом царила жизнь и радость,
И ветер нес ржаных полей
Благоухание и сладость
Волною мягкою своей
Во-вторых, в стихотворении сменяющие друг друга картины тяготеют к развернутым описаниям. Это стихи, которые пересказывать значительно легче, чем, например, стихи Тютчева. Очень важно выделить основную мысль стихотворения Майкова. Мне кажется, что эта мысль в противопоставлении "царства солнца и лазури" "шуму бури". Мысль всего стихотворения:
Но прелесть есть и в шуме бури,
И в пляске ледяных градин!
Описательности "Грозы" Майкова можно противопоставить экспрессию стихотворения Заболоцкого "Гроза идет". Стихотворение это многоплановое, сложное для пятиклассников, но опыт показывает, что оно при внимательном многоразовом чтении вполне им доступно. Лирический герой стихотворения становится объектом гнева грозы. Она его ловила, "молниями била", "каменный выкатывала гром". Все стихотворение строится на сопоставлении судьбы сломанного грозой кедра и героя, которого
Лишь молнии встречали
И огнем сжигали на лету.
Образ расколотого грозой кедра - не только "дерева печали", но и дерева, "ворвавшегося в высоту" и наказанного за то, что он поднялся выше других. Я подробно разбираю финальную строфу стихотворения ("Почему же, надвое расколот, Я, как ты, не умер у крыльца, Ив душе все тот же лютый голод, И любовь, и песня до конца!"). Гроза может наказать кедр за его высокость, но жизненные грозы не лишают человека жажды жизни, жажды любви, жажды песни.

У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Діккенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота». Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.