1. В чём ещё проявляются добрососедские отноше- ния? 2. Приведите примеры вашего доброго отношения к соседям. Что из нижеперечисленного можно от- нести «доле» соседа? Что из этого вы можете выполнить сами? Если сосед просит о ; если просит в долг одолжите; если болен проведайте; если у соседа хорошее событие поздравьте; если случится горе или по- теря в семье выразите соболезнования и примите участие на похоронах; если готовите вкусную еду Поделитесь с Соседом; в его отсутствии присмот- рите за его домом. 3. Почему доброго человека на- зывают счастливым? 4. В чём ещё может заключаться залог счастья? Можно ли быть счастливым благодаря труду? 5. В чём заключается несча- стье? Если человек бес- цельно тратит свою моло- дость, можно ЛИ назвать его несчастным?
Изначально слово «рыцарь» (miles) обозначало лишь человека, несущего военную службу за определённый фьеф.
Впоследствии, однако, термин приобрел и этические коннотации, им стали обозначать людей не только несущих военную службу, но и ведущих образ жизни, который, соответствующий своду неписаных правил главными из которых было доблестное несение военной службы, куртуазное поведение и набожность.
Идеальные рыцари описывались в многочисленных жестах (chansons de geste) и куртуазных романах. Главными чертами кодекса чести рыцаря были щедрость, куртуазность, доблесть, честь, преданное служение господину, военная отвага.
В XIII и XIV вв. стали появляться руководства по рыцарскому поведению, в который описывалось, каким образом рыцарь должен себя держать, вести, что и как говорить. Наиболее знаменитыми руководствами были сочинения Жоффруа де Шарни и Раймуда Луллия.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.