3. по энергетике. объём газа v = 5 м³ при избыточном давлении ризб = 0,8 мпа и
температуре т = 300 к к нормальным условиям.

У луках панують багаторічні трав'я­нисті рослини (під час посушливих літа та осені надземна частина від­мирає, а в ґрунті залишаються видозмінені підземні пагони або корені; ковила, типчак, тюльпани), що зазвичай ростуть та розвиваються з весни до осені. Луки можуть бути природними (цілинні степи характери­зуються родючими ґрунтами й високою видовою різноманітністю рослин, на жаль, в Україні такий тип рослинних угруповань зберігся лише на території заповідників) і штучними (створені людиною, пасовища для випасання худоби, косовиці); заплавні (у долинах річок, під час повені покриваються водою, вода наносить мул, що сприяє підвищенню родючості ґрунту) і суходільні (зволожуються лише дощами).

Жилки – щільна сітка провідних пучків листкової пластинки, проходять крізь фотосинтезуючу тканину, функції - провідна (забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органіч­них речовин) та опорна (надають міцності). Основу жилок складають провідні тканини - ситоподібні трубки (з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу) та судини (забезпечу­ють постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами). Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка.
Розрізняють розташування жилок лист­кової пластинки – жилкування –  пірчасте (утворює сітку завдяки багаторазовому галуженню, типове для багатьох листків, яблуня, виноград, горох тощо), паль­часте (клен), паралельне (жилки розміщені паралельно одна одній, цибуля, переважає у злакових кукурудза, пшениця, жито), дугове (жилки утворюють дуги, конвалія, подорожник) і вилчасте (відгалуження жилок не з'єднуються перетин­ками і досягають краю листкової пластинки, деякі папороті, гінкго).