ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
Буржуазная мораль возникла в условиях капиталистической общественно-экономической системы. Сословное деление феодального обществ! было разрушено в результате возникновения машинного производства повышения производительности общественного труда, возникновение рынка рабочей силы и др.
В отличие от человека Средневековья член капиталистического общества перестал принадлежать к определенному сословию, лишился корпоративного покровительства. Мораль принимает индивидуалистический характер: экономическая независимость людей вызвала их моральную автономию.
В своей деятельности люди руководствуются не только сословным моральным кодексом, мнением общественности, но и совестью, личным долгом. В обществе возникает убеждение, что нравственные нормы ценности, добродетели имеют общечеловеческий характер, обязательны и одинаковы для всех.
В условиях растущей конкуренции ценятся такие качества, как:
• трудолюбие;
• профессионализм;
• стремление к самосовершенствованию и т. п.
Если средневековый человек достигал богатства, положения в обществе благодаря семейным и сословным связям, то в буржуазном обществе образцом для подражания является человек, который "сделал ce6е сам".
Материальный достаток, деньги становятся мерилом нравственности, поскольку:
• считалось, что богатому человеку легче быть добродетельным, бедность толкает на отступления от норм морали;
• богатство определяет авторитет человека, в том числе нравственный;
• честность, верность слову коммерческому успеху;
• нанесенный моральный вред получает денежную компенсацию и т. д.
Нравственность получает рациональное осмысление. Люди убеждены в полезности нравственности (например, заповедь "не укради" стоит на страже накопленных богатств).
Добродетелями считаются бережливость (иногда доходящая до аскетизма), стремление к накопительству.
С развитием индустриальной цивилизации обостряются внутренние противоречия капитализма (рост социальных противоречий и т. п.). Буржуазная мораль утрачивает свое прогрессивное содержание, поскольку не в состоянии разрешить проблемы общества, и раздваивается на подлинную мораль, присущую индивиду, и официальную, отчужденную от человека.
ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
Объяснение:
Буржуазная мораль возникла в условиях капиталистической общественно-экономической системы. Сословное деление феодального обществ! было разрушено в результате возникновения машинного производства повышения производительности общественного труда, возникновение рынка рабочей силы и др.В отличие от человека Средневековья член капиталистического общества перестал принадлежать к определенному сословию, лишился корпоративного покровительства. Мораль принимает индивидуалистический характер: экономическая независимость людей вызвала их моральную автономию.
В своей деятельности люди руководствуются не только сословным моральным кодексом, мнением общественности, но и совестью, личным долгом. В обществе возникает убеждение, что нравственные нормы ценности, добродетели имеют общечеловеческий характер, обязательны и одинаковы для всех.В условиях растущей конкуренции ценятся такие качества, как:
• трудолюбие;
• профессионализм;
• стремление к самосовершенствованию и т. п.
Если средневековый человек достигал богатства, положения в обществе благодаря семейным и сословным связям, то в буржуазном обществе образцом для подражания является человек, который "сделал ce6е сам".
Материальный достаток, деньги становятся мерилом нравственности, поскольку:
• считалось, что богатому человеку легче быть добродетельным, бедность толкает на отступления от норм морали;
• богатство определяет авторитет человека, в том числе нравственный;
• честность, верность слову коммерческому успеху;
• нанесенный моральный вред получает денежную компенсацию и т. д.
Нравственность получает рациональное осмысление. Люди убеждены в полезности нравственности (например, заповедь "не укради" стоит на страже накопленных богатств).
Добродетелями считаются бережливость (иногда доходящая до аскетизма), стремление к накопительству.
С развитием индустриальной цивилизации обостряются внутренние противоречия капитализма (рост социальных противоречий и т. п.). Буржуазная мораль утрачивает свое прогрессивное содержание, поскольку не в состоянии разрешить проблемы общества, и раздваивается на подлинную мораль, присущую индивиду, и официальную, отчужденную от человека.