Как сделать чтобы цвета отображались в python. Я пишу скрипт def out_red(text):
print("\033[31m {}" .format(text))
def out_yellow(text):
print("\033[33m {}" .format(text))
def out_blue(text):
print("\033[34m {}" .format(text))
out_red("Вывод красным цветом")
out_yellow("Текст жёлтого цвета")
out_blue("Синий текст")
, он должен писать цветами, но у меня отображаестя
C:\Python>python LALALA.py
←[31m Вывод красным цветом
←[33m Текст жёлтого цвета
←[34m Синий текст
У школі ми освоюємо безліч цікавих предметів, пов’язаних з історією, культурою, географією України. І кожна наука компетентна у своїй стихії. Та останнім часом у багатьох виникає питання для чого потрібне українознавство? Та що це таке? Відомий український письменник дав таке визначення українознавству: «… – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні. Це пізнання не лише наших чеснот, а й хиб та вад, що прирікають нас важко жити». Справді, це потрібно сучасному українцю. Тому ми вивчаємо українознавство з метою пізнання себе не приховано, а відверто, визнаючи всі похибки. Українознавство – це не тільки козаки і вареники, а глибока система знань про народ, про культуру і предків, і учасників. Це своєрідне поєднання історії, літератури, мистецтва, фольклору. І якщо хтось запитає: для чого нам ця псевдонаука? Відповідь однозначна: бо ми – українці й варто цінувати духовне обличчя свого народу й власного «я». У нас чарівна багатовікова культура, своєрідна музика, театр, образотворче мистецтво. А етнографія й фольклор відтворюють усе духовне багатство нашої країни. Ці основні складники українознавства будуть важливими завжди для того, щоб народ і пам’ять про нього залишалися вічними, невмирущими. Тож, я вважаю, що неможливо стати справжнім українцем, якщо ти зневажаєш власну історію, культуру, традиції. А справді прогресивну, вільну цілеспрямовану державу можуть створити тільки високоінтелектуальні громадяни, які поважатимуть і цінуватимуть свою Батьківщину, рідну домівку, батька й матір. Тепер Ви знаєте для чого і з якою метою ми вивчаємо українознавство.
Объяснение:
Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та об'єктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. Вона потребувала релігії, яка б об'єднала всі давньоруські племена. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. В цьому полягало внутрішньополітичне значення християнства як державної релігії Київської Русі.
Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. На час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави, які виявляли явну погорду до поганських племен. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям