1) 1. Внешнее торможение — торможение наличного условного рефлекса в результате возникновения в коре под влиянием какого-либо другого раздражителя нового очага возбуждения. При повторных воздействиях это торможение постепенно угасает (гаснущий тормоз).
2. Запредельное торможение — Оно возникает при чрезмерном возрастании интенсивности раздражителя, благодаря чему нарушается работо нервных клеток: дальнейшее усиление возбуждения оказывается невозможным, и оно сменяется торможением.
3. Внутреннее торможение, имеющее несколько видов:
а) Угасательное торможение, наблюдающееся в тех случаях, когда условный рефлекс, не получая подкрепления при повторении условного раздражителя, постепенно ослабевает (угасает);
б) Дифференцированное торможение, наблюдающееся в случаях очень тонкого при организма к внешним раздражителям, в связи с чем возбуждение возникает при действии лишь строго определенных раздражителей, в то время как другие, даже незначительно отличающиеся от первого, вызывают тормозное действие;
в) Условный тормоз. Так называется нейтральный раздражитель, который благодаря неоднократному совпадению с периодами не подкрепления образовавшегося условного рефлекса становится сигналом к его торможению.
Например, у животного образован слюноотделительный рефлекс на звуковое раздражение, подкрепляемый принятием пищи. Если при повторении условного раздражителя (звука) подкрепление (прием пищи) будет отсутствовать, но одновременно будет даваться световой раздражитель, то через некоторое время одно появление этого светового раздражителя вызовет торможение условного рефлекса;
г) Запаздывание условных рефлексов. Если условный раздражитель по своей структуре является длительным (например, звук в течение трех и более минут), то рефлекс на него возникает не сразу, не в момент начала действия этого раздражителя, а после некоторого промежутка времени (латентный период).
Это запаздывание объясняется тем, что в начальный период действия такого раздражителя в нервных клетках возникает внутреннее торможение, которое лишь к концу действия раздражителя сменяется возбуждением.
2)Для облегчения переноса тела и дополнительного ускорения отталкиваются обеими палками одновременно либо одной внешней. Повороты переступанием применяются в основном на пологих склонах, поэтому и обучение целесообразно проводить на склонах с пологим выкатом, покрытых плотным снегом.
Початок ХVІІІ ст. став переломним у житті Гетьманщини. Зазнали краху спроби І.Мазепи і П.Орлика зберегти козацьку автономію і відновити українську державність. За цих обставин розпочинається форсований наступ російського царату на права України. Офіційна російська політика в українському питанні щодо ліквідації української автономії та інкорпорації цих земель до складу імперії пройшла кілька етапів.
І етап – (1708 – 1728 рр.) – форсований наступ на українську автономію.
Суть імперської політики знайшла чітке висловлення у листі князя Галіцина до канцлера Головкіна «Задля нашої безпеки в Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то сподіваюсь, буде приходити з доносами...».
Здійснюється обмежена влада гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесено до Глухова, ближче до російського кордону, біля гетьмана перебував російський резидент-наглядач); експлуатація демографічного потенціалу (1721р. будівництво Ладозького каналу – 10 тис. козаків, 30% загинуло, Дербентський похід – з 6790 козаків загинуло 5183 особи); культурні обмеження (1720р. заборона друкування книг, які різнилися б наріччям). Росіяни отримували на Україні великі землеволодіння. 29 квітня 1722 р. створено Малоросійську колегію, що ставала вищим судовим, контролюючим та наглядаючим органом в Україні.
ІІ етап – (1728 – 1734 рр.) – повернення Україні частини її прав та вільностей. 1727 – 1734 рр. гетьмування Д.Апостола. 1727 р. – «Решительные пункты» (документ, що регулював відносини Гетьманщини з Росією).
ІІІ етап – (1734 – 1750 рр.) – посилення імперського тиску. Вся повнота влади на Україні передавалась «Правлінню гетьманського уряду» на чолі з кн. О. Шаховським. Цей орган діяв у відповідності до наказу: «Недремным оком наблюдать за поступками тамошнего малороссийского народа».
Терор «Таємної канцелярії».
Україна стала основною базою для постачання російських військ матеріальними та людськими ресурсами під час російсько-турецької війни (1735 – 1739 рр.). Україна втратила 35 тис. осіб і 1,5 млн. крб. збитків.
ІV етап – ( 1750 – 1764 рр.) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії. 1750 – 1764 рр. гетьманування К.Розумовського. 1754 р. ліквідовується митний кордон між Гетьманщиною та Росією. 1761 р. Київ назавжди переходить під пряме імперське правління. Як сказав О.Субтельний: «Гетьманщина за Розумовського переживала «золоту осінь» своєї автономії».
V етап – (1764 – 1783 рр.) – остаточна ліквідація української автономії. Після ліквідації гетьманства 1764 р. Румянцевим. Взято курс на жорстку централізацію та русифікацію: 1765 р. – знищення полкової системи на Слобожанщині. 1775 р. – ліквідація Запорізької Січі. 1781 р. – ліквідація полкової системи на Гетьманщині, утворено намісництво. 1783 р. – юридично оформлене кріпацтво. 1785 р. – видано «Жалувану грамоту дворянству». Внаслідок цих акцій було остаточно ліквідовано українську автономію.
1) 1. Внешнее торможение — торможение наличного условного рефлекса в результате возникновения в коре под влиянием какого-либо другого раздражителя нового очага возбуждения. При повторных воздействиях это торможение постепенно угасает (гаснущий тормоз).
2. Запредельное торможение — Оно возникает при чрезмерном возрастании интенсивности раздражителя, благодаря чему нарушается работо нервных клеток: дальнейшее усиление возбуждения оказывается невозможным, и оно сменяется торможением.
3. Внутреннее торможение, имеющее несколько видов:
а) Угасательное торможение, наблюдающееся в тех случаях, когда условный рефлекс, не получая подкрепления при повторении условного раздражителя, постепенно ослабевает (угасает);
б) Дифференцированное торможение, наблюдающееся в случаях очень тонкого при организма к внешним раздражителям, в связи с чем возбуждение возникает при действии лишь строго определенных раздражителей, в то время как другие, даже незначительно отличающиеся от первого, вызывают тормозное действие;
в) Условный тормоз. Так называется нейтральный раздражитель, который благодаря неоднократному совпадению с периодами не подкрепления образовавшегося условного рефлекса становится сигналом к его торможению.
Например, у животного образован слюноотделительный рефлекс на звуковое раздражение, подкрепляемый принятием пищи. Если при повторении условного раздражителя (звука) подкрепление (прием пищи) будет отсутствовать, но одновременно будет даваться световой раздражитель, то через некоторое время одно появление этого светового раздражителя вызовет торможение условного рефлекса;
г) Запаздывание условных рефлексов. Если условный раздражитель по своей структуре является длительным (например, звук в течение трех и более минут), то рефлекс на него возникает не сразу, не в момент начала действия этого раздражителя, а после некоторого промежутка времени (латентный период).
Это запаздывание объясняется тем, что в начальный период действия такого раздражителя в нервных клетках возникает внутреннее торможение, которое лишь к концу действия раздражителя сменяется возбуждением.
2)Для облегчения переноса тела и дополнительного ускорения отталкиваются обеими палками одновременно либо одной внешней. Повороты переступанием применяются в основном на пологих склонах, поэтому и обучение целесообразно проводить на склонах с пологим выкатом, покрытых плотным снегом.
Відповідь:
Початок ХVІІІ ст. став переломним у житті Гетьманщини. Зазнали краху спроби І.Мазепи і П.Орлика зберегти козацьку автономію і відновити українську державність. За цих обставин розпочинається форсований наступ російського царату на права України. Офіційна російська політика в українському питанні щодо ліквідації української автономії та інкорпорації цих земель до складу імперії пройшла кілька етапів.
І етап – (1708 – 1728 рр.) – форсований наступ на українську автономію.
Суть імперської політики знайшла чітке висловлення у листі князя Галіцина до канцлера Головкіна «Задля нашої безпеки в Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то сподіваюсь, буде приходити з доносами...».
Здійснюється обмежена влада гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесено до Глухова, ближче до російського кордону, біля гетьмана перебував російський резидент-наглядач); експлуатація демографічного потенціалу (1721р. будівництво Ладозького каналу – 10 тис. козаків, 30% загинуло, Дербентський похід – з 6790 козаків загинуло 5183 особи); культурні обмеження (1720р. заборона друкування книг, які різнилися б наріччям). Росіяни отримували на Україні великі землеволодіння. 29 квітня 1722 р. створено Малоросійську колегію, що ставала вищим судовим, контролюючим та наглядаючим органом в Україні.
ІІ етап – (1728 – 1734 рр.) – повернення Україні частини її прав та вільностей. 1727 – 1734 рр. гетьмування Д.Апостола. 1727 р. – «Решительные пункты» (документ, що регулював відносини Гетьманщини з Росією).
ІІІ етап – (1734 – 1750 рр.) – посилення імперського тиску. Вся повнота влади на Україні передавалась «Правлінню гетьманського уряду» на чолі з кн. О. Шаховським. Цей орган діяв у відповідності до наказу: «Недремным оком наблюдать за поступками тамошнего малороссийского народа».
Терор «Таємної канцелярії».
Україна стала основною базою для постачання російських військ матеріальними та людськими ресурсами під час російсько-турецької війни (1735 – 1739 рр.). Україна втратила 35 тис. осіб і 1,5 млн. крб. збитків.
ІV етап – ( 1750 – 1764 рр.) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії. 1750 – 1764 рр. гетьманування К.Розумовського. 1754 р. ліквідовується митний кордон між Гетьманщиною та Росією. 1761 р. Київ назавжди переходить під пряме імперське правління. Як сказав О.Субтельний: «Гетьманщина за Розумовського переживала «золоту осінь» своєї автономії».
V етап – (1764 – 1783 рр.) – остаточна ліквідація української автономії. Після ліквідації гетьманства 1764 р. Румянцевим. Взято курс на жорстку централізацію та русифікацію: 1765 р. – знищення полкової системи на Слобожанщині. 1775 р. – ліквідація Запорізької Січі. 1781 р. – ліквідація полкової системи на Гетьманщині, утворено намісництво. 1783 р. – юридично оформлене кріпацтво. 1785 р. – видано «Жалувану грамоту дворянству». Внаслідок цих акцій було остаточно ліквідовано українську автономію.
Пояснення: