Компанія «Нове-взуття», що працює на ринку м. Новославінськ, планує зосередити свою діяльність на вузькому сегменті – чоловіче та жіноче взуття великих розмірів. Маркетингове дослідження свідчить, що поки такий ринок не є насиченим. Встановлено, що у м. Новославінськ мешкає 282 тис. осіб дорослого віку, серед яких 57% - жінки, 43 % - чоловіки. Дослідження встановило, що кількість населення з великим розміром ступні становить: жінки – 13 %, чоловіки – 16 % від усього дорослого населення. Сегментування населення за фактором «рівень доходу» надало такі результати. Серед жінок: високий рівень доходу -10%, середній -47%, нижче середнього -43%; серед чоловіків: високий рівень доходу -14%, середній -45%, нижче середнього -41%; Сегментування споживачів з великим розміром ступні за фактором «ставлення до моди» показало, що у жіночому сегменті: новатори - 15%, помірковані -50%, консерватори - 35%; у чоловічому сегменті: новатори -13 %, помірковані - 59 %, консерватори - 28%. Компанія «Нове-взуття» вирішує зосередити свої зусилля на населенні з «поміркованим» ставленням до моди та з середнім рівнем матеріального достатку. За статистичними даними встановлено, що у м. Новославінськ кожна жінка купує у середньому 3 пари взуття на рік, а чоловіки – 2 пари. Також встановлено, що середня ціна однієї пари жіночого взуття становить 890 грн., а чоловічого – 760 грн. Встановити привабливість сегменту ринку великих розмірів, розрахувавши місткість цільового сегменту ринку.

Культурными центрами среднего века были монастыри. Монастырские общины как часть католической церкви были довольно богатыми по меркам того времени: они владели значительными земельными угодьями, которые сдавали в аренду местным крестьянам. Только у монахов люди могли найти медицинскую помощь и некоторую защиту и от варваров, и от светских властей. В монастырях нашли прибежище также ученость и наука. В крупных городах церковную власть представляли епископы, но они всегда стремились больше к светской власти, чем к утверждению христианства. Монастыри, а не епископы, вели в эпоху Темных веков основную работу по распространению христианской религии.
Монастыри были хранителями знания – тех его крупиц, которые уцелели в огне варварских нашествий и становления новых королевств. За монастырскими стенами могли найти приют образованные люди, в чьей учености никто более не нуждался. Благодаря монастырским писцам сохранилась часть рукописных сочинений еще римского времени. Правда, серьезно этим занялись лишь ближе к концу Темных веков, когда Карл Великий повелел собирать по всей Франкской империи старые книги и переписывать их. Собирательством античных рукописей занимались также ирландские монахи, путешествовавшие по всей Европе.
В Средние века монастыри являлись важнейшими центрами духовной и культурной жизни. В романское время на территории Европы возникает множество монастырей, оформляются монашеские ордена, строятся новые монастырские комплексы и перестраиваются старые.

Огромную роль в жизни общества того времени играло монашество: монахи брали на себя обязательства «ухода из мира», безбрачия, отказа от имущества. Однако уже в VI веке монастыри превратились в сильные, нередко — очень богатые центры, владеющие движимым и недвижимым имуществом. Многие монастыри были центрами образования и культуры.

Вокруг монастырей часто возникали поселения, проводились ярмарки, в том числе продукции, производимой непосредственно монахами, так что нельзя отрицать и градообразующую и торгово-ремесленную роль монастырей. Монастыри всегда были сокровищницей знаний, местом где хранили и изучали не только церковные традиции, но и культурные. В монастырях учили грамоте и переводили книги. Зачастую монастыри выполняли и оборонительную функцию.