Школа – это не только место, где мы получаем новые знания, но и место, где находим новых друзей. Каждый человек помнит свой первый день в школе. Этот день – первое сентября. Волнующий, праздничный, красивый денек. Именно с того дня я поняла слово «школа», как интересное захватывающее путешествие в мир знаний.
С тех пор каждый день в школе для меня неповторим. Много близких и дорогих для себя друзей я нашла в этом месте. На каждой перемене общаешься, на каждом уроке узнаешь все больше нового и интересного.
Коли я перший раз читав повість славнозвісного французького письменника, я, кажу тепер щиро, не дуже зрозумів головного героя. Він був для мене просто старий дурень, який залишив у своїй молодості всі людські почуття і став старим скнарою.
Але треба було писати твір, довелося перечитати текст повісті "Гобсек", і я зрозумів, що автор створив образ Великої Людини.
Він вибився з найнижчих верств Франції і став її некоронованим королем, із босяка перетворився на грошового можновладця. Він створив власну філософію життя і власну етику, як Конфуцій або Мухаммед. Тобто він міг би закласти засади якоїсь релігії поклоніння Золотому Теляті. Його залізній логіці ми можемо протиставити тільки наше християнське белькотіння про любов до ближнього, про те, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багач у царство Боже. А на практиці робитимемо за вченням старого Живоглота, глитая. І ця теорія, утілена в життя, робить людину успішною у суспільному житті, що й сталося з Дервілем. А те, що підтверджує практика, є істиною
Школа – это не только место, где мы получаем новые знания, но и место, где находим новых друзей. Каждый человек помнит свой первый день в школе. Этот день – первое сентября. Волнующий, праздничный, красивый денек. Именно с того дня я поняла слово «школа», как интересное захватывающее путешествие в мир знаний.
С тех пор каждый день в школе для меня неповторим. Много близких и дорогих для себя друзей я нашла в этом месте. На каждой перемене общаешься, на каждом уроке узнаешь все больше нового и интересного.
Коли я перший раз читав повість славнозвісного французького письменника, я, кажу тепер щиро, не дуже зрозумів головного героя. Він був для мене просто старий дурень, який залишив у своїй молодості всі людські почуття і став старим скнарою.
Але треба було писати твір, довелося перечитати текст повісті "Гобсек", і я зрозумів, що автор створив образ Великої Людини.
Він вибився з найнижчих верств Франції і став її некоронованим королем, із босяка перетворився на грошового можновладця. Він створив власну філософію життя і власну етику, як Конфуцій або Мухаммед. Тобто він міг би закласти засади якоїсь релігії поклоніння Золотому Теляті. Його залізній логіці ми можемо протиставити тільки наше християнське белькотіння про любов до ближнього, про те, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багач у царство Боже. А на практиці робитимемо за вченням старого Живоглота, глитая. І ця теорія, утілена в життя, робить людину успішною у суспільному житті, що й сталося з Дервілем. А те, що підтверджує практика, є істиною