нужна сутки) Во диплома Если кто-то разбирается, не проходите мимо нужна сутки) Во диплома Если кто-то разбирается, не проходите мимо нужна сутки) Во диплома Если кто-то разбирается, не проходите мимо
Рисовать натюрморты, пейзажи, конечно, здорово. Но в творческой жизни любого художника наступает момент, когда в душе просыпается интерес к человеку. Он берется за карандаш или кисть, бежит к холсту и… Понимает, что не знает, с чего начать.
Мы видим людей вокруг себя каждый день, видим свое отражение в зеркале, но отчего-то именно изображение человеческого тела дается мастерам изобразительного искусства с таким трудом. А ведь чтобы правильно изображать людские фигуры, Вам необходимо знать пропорции человека для рисования. Именно с изучения основ пластической анатомии, соотношения отдельных частей тела друг с другом начинается творческий путь любого творца искусства.
 
Точка, точка, огуречик…
Вопреки известной детской считалочке, человек не состоит из одних только точек и палочек. Наша внешняя оболочка многогранная и красива, особенна и в то же время обладает общими, присущими каждому индивиду чертами. Так давайте же разберем основополагающие моменты, касающиеся пропорций тела человека, которые так необходимы для рисования.
На сегодняшний день разработано около десятка различных методик и подходов, чтобы определить «идеальную человеческую фигуру». Все они имеют право на существования, ведь люди – не копии друг друга, а индивидуальные личности. Но мы разберем наиболее популярные расчёта пропорций человека для рисования, которые подходят для начинающих.
Стоит запомнить, что в живописи тело человека делят на восемь частей:
Голова (от макушки до подбородка).
Верхняя часть грудной клетки (от подбородка до сосков).
Нижняя часть грудной клетки (от сосков до пупка).
Таз (от пупка до промежности).
Верхняя часть ноги (до середины бедра).
Нижняя часть ноги (до колена).
Икроножные мышцы.
Голень и стопа.
Благодаря такому разделению художнику гораздо легче рисовать пропорциональных людей. Появляются точки отсчета, ориентиры, которые карандашу двигаться в правильном направлении.
 
Дядя Степа и Карлик Нос: где найти «золотую середину»?
Первое, что бросается в глаза при взгляде на человека – его рост. Эталонной единицей его измерения в изобразительном искусстве стала голова. К настоящему времени выработалось несколько стандартов такого подхода.
Первый – нормальный. Такой тип пропорции используется в академической живописи. Вмещает 7 «голов». Второй, недалеко ушедший от него, идеалистический стандарт. Состоит из 8 «голов». Применяется в практике подавляющим большинством художников современности. Именно его мы назовем «золотым». Используя такой подход, довольно легко поделить человеческое тело на восемь равных частей, о которых мы говорили выше.
Следующие два типа тоже достаточно интересны – модельный и героический. Первый состоит из 8 с половиной «голов», а второй из 9. Люди, изображенные с их , выглядят действительно подиумными моделями или мифическими героями с исполинским ростом. Присмотритесь к каждому из и поэкспериментируйте с ними. Внешний вид получившихся у вас людей будет заметно отличать друг от друга. Это освоить данный навык, понять, какой из методов подходит именно Вам.
Наші далекі пращури жили великими родовими групами, на чолі яких стояла родоначальниця - мати або найстаріший в роді дід
Вони давали накази, хто і що мав робити, а за непослух карали різками. Найближчі роди об'єднувалася в племена. Їх очолювали старійшини, які скликали військо у похід, влаштовували суд над членами племінної общини, а як треба було порадитись, то збирали людей на віче.
Кожне плем'я мало, свої уявлення про Бога. Нашим предкам здавалося, що цілим світом правило багато богів. Найбільшою пошаною серед них користувалися: Перун - Бог грому і блискавок, Велес - Бог худоби і достатку, Дажбог - Бог сонця і багатства, Стрибог - Бог вітрів і бурі. Давні слов'яни вірили, що ліс населяють лісовики, озера, болота і річки - русалки і водяники, а на горищах хат Знайшли собі притулок домовики. В їх уяві ці дрібні божки-духи допомагали або шкодили людям.
З плином часу вздовж великих рік, зокрема. славного Дніпра-Славутича, виникають укріплені городища. їх заселяють племена давніх слов'ян, з яких й утворився великий і славний Український Народ. На широких полях середнього Подніпров'я розселилися поляни, на північ від них, в лісосмузі над Припяттю, - деревляни, над Бугом - дуліби, або волиняни, а ще вище по Дніпру, на його лівому березі, а точніше над Десною, жили сіверяни, на південь від полян, над Дністром, осіли тйверці, між Дніпром і Дністром - уличі, а на заході, під Карпатами і за ними, - білі хорвати.
Плем'я складалося з людей, які жили в одній певній місцевості, були тісно переплетені родинними узами, а також сповідували однакову віру, звичаї і традиції, мали єдиний іб життя.
Серед усіх племен найбільш виділялися поляни, які заснували величне і напрочуд гарне місто Київ. Йому судилося стати "матір'ю городів руських" - столицею майбутньої держави України-Русі. Відомий український історик Іван Крип'якевич (1886-1967) подає такий опис витоків Української Держави під назвою Київська Русь:
"...Поляни, що жили над Дніпром, були народ мирний і лагідний. Але, як нападав на них якийсь ророг, вони хоробро оборонялися. Мали добру зброю. Вони стріляли стрілами з луків. Стріли носили в шкіряних сагайдаках. На ворога кидали Ррй списом. Мечі в них були довгі й загострені з обох боків. Щоб захиститися від ворожих стріл під час бою, вони тримали в руці щит - дерев'яну дошку, оббиту шкірою. На голову надівали залізний шолом, на тіло вдягали залізну сорочку (кольчугу).
Щоб краще боронитися від ворогів, поляни ставили укріплені міста. Для цього вибирали недоступне місце, здебільшого високу гору. На такій горі вирубували дерева, рівняли землю і навколо гори викопували глибокий рів. З накопаної землі насипали високий вал. А в той вал забивали гострі коли - це був так званий частокіл. В одному місці валу ставили міцні дерев'яні ворота. Між валами будували великий будинок, щоб там мешкати й ховати всяке добро. Це був замок. Коли вороги нападали, жінки й діти ховалися в тому замку, а чоловіки стріляли з валів на ворога.
Найбільшим замком полян був Київ. Він стояв на високому горбі над Дніпром. Під час нападу ворогів люди ховалися в Києві, а в звичайний час кияни мешкали поза містом, на сусідніх горбах або коло річки.
Объяснение:
ПРОПОРЦИИ ЧЕЛОВЕКА ДЛЯ РИСОВАНИЯ
Рисовать натюрморты, пейзажи, конечно, здорово. Но в творческой жизни любого художника наступает момент, когда в душе просыпается интерес к человеку. Он берется за карандаш или кисть, бежит к холсту и… Понимает, что не знает, с чего начать.
Мы видим людей вокруг себя каждый день, видим свое отражение в зеркале, но отчего-то именно изображение человеческого тела дается мастерам изобразительного искусства с таким трудом. А ведь чтобы правильно изображать людские фигуры, Вам необходимо знать пропорции человека для рисования. Именно с изучения основ пластической анатомии, соотношения отдельных частей тела друг с другом начинается творческий путь любого творца искусства.
 
Точка, точка, огуречик…
Вопреки известной детской считалочке, человек не состоит из одних только точек и палочек. Наша внешняя оболочка многогранная и красива, особенна и в то же время обладает общими, присущими каждому индивиду чертами. Так давайте же разберем основополагающие моменты, касающиеся пропорций тела человека, которые так необходимы для рисования.
На сегодняшний день разработано около десятка различных методик и подходов, чтобы определить «идеальную человеческую фигуру». Все они имеют право на существования, ведь люди – не копии друг друга, а индивидуальные личности. Но мы разберем наиболее популярные расчёта пропорций человека для рисования, которые подходят для начинающих.
Стоит запомнить, что в живописи тело человека делят на восемь частей:
Голова (от макушки до подбородка).
Верхняя часть грудной клетки (от подбородка до сосков).
Нижняя часть грудной клетки (от сосков до пупка).
Таз (от пупка до промежности).
Верхняя часть ноги (до середины бедра).
Нижняя часть ноги (до колена).
Икроножные мышцы.
Голень и стопа.
Благодаря такому разделению художнику гораздо легче рисовать пропорциональных людей. Появляются точки отсчета, ориентиры, которые карандашу двигаться в правильном направлении.
 
Дядя Степа и Карлик Нос: где найти «золотую середину»?
Первое, что бросается в глаза при взгляде на человека – его рост. Эталонной единицей его измерения в изобразительном искусстве стала голова. К настоящему времени выработалось несколько стандартов такого подхода.
Первый – нормальный. Такой тип пропорции используется в академической живописи. Вмещает 7 «голов». Второй, недалеко ушедший от него, идеалистический стандарт. Состоит из 8 «голов». Применяется в практике подавляющим большинством художников современности. Именно его мы назовем «золотым». Используя такой подход, довольно легко поделить человеческое тело на восемь равных частей, о которых мы говорили выше.
Следующие два типа тоже достаточно интересны – модельный и героический. Первый состоит из 8 с половиной «голов», а второй из 9. Люди, изображенные с их , выглядят действительно подиумными моделями или мифическими героями с исполинским ростом. Присмотритесь к каждому из и поэкспериментируйте с ними. Внешний вид получившихся у вас людей будет заметно отличать друг от друга. Это освоить данный навык, понять, какой из методов подходит именно Вам.
Наші далекі пращури жили великими родовими групами, на чолі яких стояла родоначальниця - мати або найстаріший в роді дід
Вони давали накази, хто і що мав робити, а за непослух карали різками. Найближчі роди об'єднувалася в племена. Їх очолювали старійшини, які скликали військо у похід, влаштовували суд над членами племінної общини, а як треба було порадитись, то збирали людей на віче.
Кожне плем'я мало, свої уявлення про Бога. Нашим предкам здавалося, що цілим світом правило багато богів. Найбільшою пошаною серед них користувалися: Перун - Бог грому і блискавок, Велес - Бог худоби і достатку, Дажбог - Бог сонця і багатства, Стрибог - Бог вітрів і бурі. Давні слов'яни вірили, що ліс населяють лісовики, озера, болота і річки - русалки і водяники, а на горищах хат Знайшли собі притулок домовики. В їх уяві ці дрібні божки-духи допомагали або шкодили людям.
З плином часу вздовж великих рік, зокрема. славного Дніпра-Славутича, виникають укріплені городища. їх заселяють племена давніх слов'ян, з яких й утворився великий і славний Український Народ. На широких полях середнього Подніпров'я розселилися поляни, на північ від них, в лісосмузі над Припяттю, - деревляни, над Бугом - дуліби, або волиняни, а ще вище по Дніпру, на його лівому березі, а точніше над Десною, жили сіверяни, на південь від полян, над Дністром, осіли тйверці, між Дніпром і Дністром - уличі, а на заході, під Карпатами і за ними, - білі хорвати.
Плем'я складалося з людей, які жили в одній певній місцевості, були тісно переплетені родинними узами, а також сповідували однакову віру, звичаї і традиції, мали єдиний іб життя.
Серед усіх племен найбільш виділялися поляни, які заснували величне і напрочуд гарне місто Київ. Йому судилося стати "матір'ю городів руських" - столицею майбутньої держави України-Русі. Відомий український історик Іван Крип'якевич (1886-1967) подає такий опис витоків Української Держави під назвою Київська Русь:
"...Поляни, що жили над Дніпром, були народ мирний і лагідний. Але, як нападав на них якийсь ророг, вони хоробро оборонялися. Мали добру зброю. Вони стріляли стрілами з луків. Стріли носили в шкіряних сагайдаках. На ворога кидали Ррй списом. Мечі в них були довгі й загострені з обох боків. Щоб захиститися від ворожих стріл під час бою, вони тримали в руці щит - дерев'яну дошку, оббиту шкірою. На голову надівали залізний шолом, на тіло вдягали залізну сорочку (кольчугу).
Щоб краще боронитися від ворогів, поляни ставили укріплені міста. Для цього вибирали недоступне місце, здебільшого високу гору. На такій горі вирубували дерева, рівняли землю і навколо гори викопували глибокий рів. З накопаної землі насипали високий вал. А в той вал забивали гострі коли - це був так званий частокіл. В одному місці валу ставили міцні дерев'яні ворота. Між валами будували великий будинок, щоб там мешкати й ховати всяке добро. Це був замок. Коли вороги нападали, жінки й діти ховалися в тому замку, а чоловіки стріляли з валів на ворога.
Найбільшим замком полян був Київ. Він стояв на високому горбі над Дніпром. Під час нападу ворогів люди ховалися в Києві, а в звичайний час кияни мешкали поза містом, на сусідніх горбах або коло річки.