1. Ідея служіння батьківщині, самоутвердження народу, боротьби проти соціального, національного, релігійного гноблення.
2. Відображення реальних подій у легендаризованій формі, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу.
3. Історична конкретність, зв'язок із певною добою. Автори творів – невідомі учасники та очевидці певних історичних подій, мандрівні співці (у Франції – жонглери, у Німеччині – шпільмани, в Іспанії – хуглари, в Росії – скоморохи та ін.)
4. Органічне поєднання реальних історичних фактів і постатей з вигаданими подіями та персонажами. Поєднання фантастичного й реального.
5. Герої – сини свого часу, народу; уособлення ідеї національної незалежності, етичних і соціальних норм свого народу.
6. Основна тема – боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу та об’єднання країни, протистояння у міжусобних чварах.
Примітка:Український героїчний епос виник за сивої давнини. На його перші вияви натрапляємо ще в українській обрядовій поезії, казках, легендах, переказах. Яскравим прикладом героїчного епосу Київської Русі є «Слово про похід Ігорів», доби Козаччини – думи й історичні пісні («Козак Голота», «Пісня про Байду», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Перемога під Корсунем» та ін.) Героїчний епос нерідко ставав підґрунтям , на якому розвивалися різні літературні форми. Впродовж століть героїчний епос був потужною ідеологічною силою, що формувала політичний і моральний світогляд народу.
Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."
Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.
Відповідь:
Патріотичні ідеї
1. Ідея служіння батьківщині, самоутвердження народу, боротьби проти соціального, національного, релігійного гноблення.
2. Відображення реальних подій у легендаризованій формі, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу.
3. Історична конкретність, зв'язок із певною добою. Автори творів – невідомі учасники та очевидці певних історичних подій, мандрівні співці (у Франції – жонглери, у Німеччині – шпільмани, в Іспанії – хуглари, в Росії – скоморохи та ін.)
4. Органічне поєднання реальних історичних фактів і постатей з вигаданими подіями та персонажами. Поєднання фантастичного й реального.
5. Герої – сини свого часу, народу; уособлення ідеї національної незалежності, етичних і соціальних норм свого народу.
6. Основна тема – боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу та об’єднання країни, протистояння у міжусобних чварах.
Примітка:Український героїчний епос виник за сивої давнини. На його перші вияви натрапляємо ще в українській обрядовій поезії, казках, легендах, переказах. Яскравим прикладом героїчного епосу Київської Русі є «Слово про похід Ігорів», доби Козаччини – думи й історичні пісні («Козак Голота», «Пісня про Байду», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Перемога під Корсунем» та ін.) Героїчний епос нерідко ставав підґрунтям , на якому розвивалися різні літературні форми. Впродовж століть героїчний епос був потужною ідеологічною силою, що формувала політичний і моральний світогляд народу.
Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."
Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.