— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
В ХХ в. многие мыслители начали говорить о кризисе искусства, о том, что современное искусство утрачивает свои функции в обществе. Например, немецкий философ культуры начала ХХ в. О. Шпенглер считал, что современная западная культура вступает в период заката. Высокое классическое искусство уступает место техническим искусствам, массовым зрелищам, спорту. Современное искусство утрачивает гармонию и образность, возникает абстрактная живопись, в которой исчезает целостный образ человека.
Искусство
Искусство, его роль в жизни человека и общества
Искусство — одна из главных форм духовной культуры человечества, которая возникла еще в глубокой древности. Так, уже в эпоху верхнего палеолита, 40 тысяч лет назад, существовало «пещерное искусство» — замечательные наскальные гравюры и росписи, в которых наши далекие предки изображали животных и сцены охоты.
Позднее возникли скульптура, музыка, архитектура, театр, художественная литература. Это классические виды искусства, которым тысячи лет. Развитие форм и видов искусства продолжается и в наше время. В современном мире благодаря развитию техники появились некоторые новые виды искусства, например, искусство кино, художественная фотография, сейчас появляется искусство компьютерной графики.
Всё это говорит о том, что жизнь человека невозможна без искусства, что оно отвечает какой-то его глубочайшей потребности. Чтобы объяснить её характер, нужно вспомнить, что человек есть деятельное существо. Посредством своей деятельности люди осваивают окружающий мир и преобразуют его.
Существуют три основные формы освоения мира человеком:
практически-деятельная — она регулируется такими общими потребностями и целями, как польза и благо;
познавательная — её целью является истина;
художественная — её ценностью служит красота.
Поэтому можно определить искусство как освоения и преобразования мира по законам красоты.
Специфика искусства состоит в отображении действительности посредством художественных образов, то есть в конкретной чувственной форме, а не с понятий и теорий как в научном познании. Это очевидно в живописи или скульптуре. Но даже литература, хотя в ней образная сторона не бросается в глаза, существенно отличается от познания. Например, историки или социологи, изучая дворянское общество в России XIX, описывают и объясняют его с таких понятий, как «сословие», «крепостной строй», «самодержавие» и т. п. В отличие от этого, Пушкин и Гоголь гениально изобразили суть этого общества в образах Онегина и Татьяны, Чичикова и череды помещиков из «Мертвых душ». Это два разных, но дополняющих друг друга познания и отображения реальности. Первый нацелен на обнаружение общего, закономерного в изучаемой реальности, второй — на выражение реальности через индивидуальные образы, через сознание и переживания отдельных героев.
Роль искусства в жизни человека и общества определяется тем, что оно обращено к сознанию человека в его целостности. Художественное творчество и восприятие произведений искусства даёт человеку более глубокое понимание и знание жизни. Но одновременно искусство воздействует на его чувства, переживания, развивает его эмоциональную сферу. Выше уже отмечалась большая роль искусства в формировании моральных представлений человека. И, конечно же, восприятие произведений искусства доставляет людям эстетическое наслаждение, переживание прекрасного, а также делает их сопричастными творчеству художника.
Во всех этих отношениях искусство обладает большой силой, недаром Достоевский сказал: «Красота мир».
Представления о роли искусства менялись в истории. Важная роль искусства осознавалась уже в античном обществе. Например, Платон и Аристотель считали, что искусство должно очищать душу от низменных страстей и возвышать её. Особую роль в этом они отводили музыке и трагедии.
В средние века основная роль искусства виделась в подчинении задачам богослужения. Искусство играло, например, очень значительную роль в оформлении храмов и в религиозных обрядах православия.
В эпоху Возрождения искусство, особенно живопись, заняло центральное место в духовной культуре. Леонардо да Винчи рассматривал искусство как «зеркало» мира и даже ставил живопись выше науки. Многие мыслители этой эпохи видели в искусстве самую свободную и творческую деятельность человека.
В эпоху Просвещения подчеркивалась прежде всего нравственно-воспитательная функция искусства.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
Объяснение:
В ХХ в. многие мыслители начали говорить о кризисе искусства, о том, что современное искусство утрачивает свои функции в обществе. Например, немецкий философ культуры начала ХХ в. О. Шпенглер считал, что современная западная культура вступает в период заката. Высокое классическое искусство уступает место техническим искусствам, массовым зрелищам, спорту. Современное искусство утрачивает гармонию и образность, возникает абстрактная живопись, в которой исчезает целостный образ человека.
Искусство
Искусство, его роль в жизни человека и общества
Искусство — одна из главных форм духовной культуры человечества, которая возникла еще в глубокой древности. Так, уже в эпоху верхнего палеолита, 40 тысяч лет назад, существовало «пещерное искусство» — замечательные наскальные гравюры и росписи, в которых наши далекие предки изображали животных и сцены охоты.
Позднее возникли скульптура, музыка, архитектура, театр, художественная литература. Это классические виды искусства, которым тысячи лет. Развитие форм и видов искусства продолжается и в наше время. В современном мире благодаря развитию техники появились некоторые новые виды искусства, например, искусство кино, художественная фотография, сейчас появляется искусство компьютерной графики.
Всё это говорит о том, что жизнь человека невозможна без искусства, что оно отвечает какой-то его глубочайшей потребности. Чтобы объяснить её характер, нужно вспомнить, что человек есть деятельное существо. Посредством своей деятельности люди осваивают окружающий мир и преобразуют его.
Существуют три основные формы освоения мира человеком:
практически-деятельная — она регулируется такими общими потребностями и целями, как польза и благо;
познавательная — её целью является истина;
художественная — её ценностью служит красота.
Поэтому можно определить искусство как освоения и преобразования мира по законам красоты.
Специфика искусства состоит в отображении действительности посредством художественных образов, то есть в конкретной чувственной форме, а не с понятий и теорий как в научном познании. Это очевидно в живописи или скульптуре. Но даже литература, хотя в ней образная сторона не бросается в глаза, существенно отличается от познания. Например, историки или социологи, изучая дворянское общество в России XIX, описывают и объясняют его с таких понятий, как «сословие», «крепостной строй», «самодержавие» и т. п. В отличие от этого, Пушкин и Гоголь гениально изобразили суть этого общества в образах Онегина и Татьяны, Чичикова и череды помещиков из «Мертвых душ». Это два разных, но дополняющих друг друга познания и отображения реальности. Первый нацелен на обнаружение общего, закономерного в изучаемой реальности, второй — на выражение реальности через индивидуальные образы, через сознание и переживания отдельных героев.
Роль искусства в жизни человека и общества определяется тем, что оно обращено к сознанию человека в его целостности. Художественное творчество и восприятие произведений искусства даёт человеку более глубокое понимание и знание жизни. Но одновременно искусство воздействует на его чувства, переживания, развивает его эмоциональную сферу. Выше уже отмечалась большая роль искусства в формировании моральных представлений человека. И, конечно же, восприятие произведений искусства доставляет людям эстетическое наслаждение, переживание прекрасного, а также делает их сопричастными творчеству художника.
Во всех этих отношениях искусство обладает большой силой, недаром Достоевский сказал: «Красота мир».
Представления о роли искусства менялись в истории. Важная роль искусства осознавалась уже в античном обществе. Например, Платон и Аристотель считали, что искусство должно очищать душу от низменных страстей и возвышать её. Особую роль в этом они отводили музыке и трагедии.
В средние века основная роль искусства виделась в подчинении задачам богослужения. Искусство играло, например, очень значительную роль в оформлении храмов и в религиозных обрядах православия.
В эпоху Возрождения искусство, особенно живопись, заняло центральное место в духовной культуре. Леонардо да Винчи рассматривал искусство как «зеркало» мира и даже ставил живопись выше науки. Многие мыслители этой эпохи видели в искусстве самую свободную и творческую деятельность человека.
В эпоху Просвещения подчеркивалась прежде всего нравственно-воспитательная функция искусства.