История шахмат насчитывает около полутора тысяч лет. Вероятно, старейшим известным предком шахмат является индийская игра чатуранга, заимствованная персами, которые видоизменили её и назвали шатрандж. После арабского завоевания Персии в VII веке шатрандж распространился в пределах арабского халифата, а от арабов стал известен европейцам. Близкий к современному облик шахматы приобрели в конце XV века, когда ныне существующие ходы получили ферзь и слон, до того — фигуры с ограниченной подвижностью. Игра существенно изменилась, стала более быстрой, преимущество первого хода у белых сделало возможным появление дебютов, в которых белые готовят атаку на ранней стадии партии, и стимулировало развитие дебютной теории.
В середине XIX века возникает система международных соревнований, сначала — в виде матчей между сильнейшими шахматистами разных городов и стран, со второй половины столетия — также и в виде международных турниров (конгрессов). В 1886 году Вильгельм Стейниц победил Иоганна Цукерторта в матче, по условиям которого победитель получал право объявить себя чемпионом мира по шахматам. От этого события ведётся хроника шахматных чемпионов мира. В 1924 году была основана Международная шахматная федерация (ФИДЕ). После смерти четвёртого чемпиона мира Александра Алехина в 1946 году следующие обладатели титула определялись в результате системы спортивного отбора по правилам, утверждённым ФИДЕ. В конце XX века в шахматах произошёл раскол: чемпион мира Гарри Каспаров и претендент Найджел Шорт провели очередной матч не под эгидой ФИДЕ, и в 1993—2006 годах одновременно разыгрывались звания чемпиона мира по версии ФИДЕ и по «классической» версии. С 2006 года розыгрыш звания чемпиона мира унифицирован, и с 2013 года им владеет норвежец Магнус Карлсен.
Во второй половине XX века в мире шло развитие компьютерных шахмат. Если в 1970-х годах программы играли на достаточно слабом уровне, то в 1997 году разработанный IBM компьютер Deep Blue победил в матче Гарри Каспарова со счётом 3½ : 2½, а к началу XXI века превосходство шахматных программ над человеком стало общепризнанным.
Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'
Объяснение:
История шахмат насчитывает около полутора тысяч лет. Вероятно, старейшим известным предком шахмат является индийская игра чатуранга, заимствованная персами, которые видоизменили её и назвали шатрандж. После арабского завоевания Персии в VII веке шатрандж распространился в пределах арабского халифата, а от арабов стал известен европейцам. Близкий к современному облик шахматы приобрели в конце XV века, когда ныне существующие ходы получили ферзь и слон, до того — фигуры с ограниченной подвижностью. Игра существенно изменилась, стала более быстрой, преимущество первого хода у белых сделало возможным появление дебютов, в которых белые готовят атаку на ранней стадии партии, и стимулировало развитие дебютной теории.
В середине XIX века возникает система международных соревнований, сначала — в виде матчей между сильнейшими шахматистами разных городов и стран, со второй половины столетия — также и в виде международных турниров (конгрессов). В 1886 году Вильгельм Стейниц победил Иоганна Цукерторта в матче, по условиям которого победитель получал право объявить себя чемпионом мира по шахматам. От этого события ведётся хроника шахматных чемпионов мира. В 1924 году была основана Международная шахматная федерация (ФИДЕ). После смерти четвёртого чемпиона мира Александра Алехина в 1946 году следующие обладатели титула определялись в результате системы спортивного отбора по правилам, утверждённым ФИДЕ. В конце XX века в шахматах произошёл раскол: чемпион мира Гарри Каспаров и претендент Найджел Шорт провели очередной матч не под эгидой ФИДЕ, и в 1993—2006 годах одновременно разыгрывались звания чемпиона мира по версии ФИДЕ и по «классической» версии. С 2006 года розыгрыш звания чемпиона мира унифицирован, и с 2013 года им владеет норвежец Магнус Карлсен.
Во второй половине XX века в мире шло развитие компьютерных шахмат. Если в 1970-х годах программы играли на достаточно слабом уровне, то в 1997 году разработанный IBM компьютер Deep Blue победил в матче Гарри Каспарова со счётом 3½ : 2½, а к началу XXI века превосходство шахматных программ над человеком стало общепризнанным.
Объяснение:
Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'