Парадокс кучи («Куча», «Сорит») — логический парадокс, сформулированный Евбулидом из Милета (IV век до н. э.)[1], связанный с неопределённостью предиката «быть кучей»[2].
Формулировка парадокса основана на базисной предпосылке, согласно которой одно зёрнышко не образует кучи, и индуктивной предпосылке, по которой добавление одного зёрнышка к совокупности, кучей не являющейся, несущественно для образования кучи. При принятии этих предпосылок никакая совокупность из сколь угодно большого количества зёрен не будет образовывать кучи, что противоречит представлению о существовании кучи из зёрен.
Известно множество вариаций в формулировке парадокса. Кроме позитивной («если к одному зерну добавлять по зёрнышку, то в какой момент образуется куча?»)[3], встречается и негативная формулировка: «если удалять из кучи в 1 млн зёрен по одному зёрнышку, с какого момента она перестаёт быть кучей?»[4]. Среди множества переложений самому Евбулиду принадлежит негативный вариант парадокса, известный как парадокс лысого: «если волосы с головы выпадают по одному, с какого момента человек становится лысым?». Упоминание парадокса в той или иной форме нередко встречается в художественных произведениях, например, в мультфильме «Как лечить удава» из цикла «38 попугаев» Слонёнок задаётся вопросом: «Сколько орехов нужно собрать, чтобы получилась целая куча?» — после чего персонажи в шуточной форме обсуждают парадокс кучи и связанные с ним сложности.
Парадокс используется как одно из обоснований рассмотрения нечёткой логики[5].
ответ:Толерантне ставлення до поглядів інших. Завжди слід пам’ятати, що думка іншої людини заслуговує на повагу. Тому іноді краще не брати участі в суперечках про їжу, моду, хобі, манеру поведінки. Не дарма кажуть: «На колір і смак товариш не всяк». У таких конфліктних ситуаціях кожний залишається при своїй думці, а стосунки можна зруйнувати. Тому слід шукати те, що об’єднує співрозмовників.
Ухилення від конфлікту. Зволікати з рішенням проблеми, ігнорувати її розв’язання.
Пристосування, або поступка. На
все погоджуватися, ігнорувати власні інтереси, робити те, що вирішать інші.
Суперництво, конкуренція. Нав’язувати власну точку зору будь-яким задовольняти власні цілі, незважаючи на інтереси інших. Тиснути на співрозмовника, застосовувати образливі слова.
Співробітництво, уміння домовлятися.
Намагатися зрозуміти причини виникнення конфлікту. Під час обговорення поважати одне одного, уважно слухати, намагатися зрозуміти позицію інших учасників конфлікту. Ум іти йти на взаємні поступки. Шукати рішення, яке задовольняє всіх.
Парадокс кучи («Куча», «Сорит») — логический парадокс, сформулированный Евбулидом из Милета (IV век до н. э.)[1], связанный с неопределённостью предиката «быть кучей»[2].
Формулировка парадокса основана на базисной предпосылке, согласно которой одно зёрнышко не образует кучи, и индуктивной предпосылке, по которой добавление одного зёрнышка к совокупности, кучей не являющейся, несущественно для образования кучи. При принятии этих предпосылок никакая совокупность из сколь угодно большого количества зёрен не будет образовывать кучи, что противоречит представлению о существовании кучи из зёрен.
Известно множество вариаций в формулировке парадокса. Кроме позитивной («если к одному зерну добавлять по зёрнышку, то в какой момент образуется куча?»)[3], встречается и негативная формулировка: «если удалять из кучи в 1 млн зёрен по одному зёрнышку, с какого момента она перестаёт быть кучей?»[4]. Среди множества переложений самому Евбулиду принадлежит негативный вариант парадокса, известный как парадокс лысого: «если волосы с головы выпадают по одному, с какого момента человек становится лысым?». Упоминание парадокса в той или иной форме нередко встречается в художественных произведениях, например, в мультфильме «Как лечить удава» из цикла «38 попугаев» Слонёнок задаётся вопросом: «Сколько орехов нужно собрать, чтобы получилась целая куча?» — после чего персонажи в шуточной форме обсуждают парадокс кучи и связанные с ним сложности.
Парадокс используется как одно из обоснований рассмотрения нечёткой логики[5].
ответ:Толерантне ставлення до поглядів інших. Завжди слід пам’ятати, що думка іншої людини заслуговує на повагу. Тому іноді краще не брати участі в суперечках про їжу, моду, хобі, манеру поведінки. Не дарма кажуть: «На колір і смак товариш не всяк». У таких конфліктних ситуаціях кожний залишається при своїй думці, а стосунки можна зруйнувати. Тому слід шукати те, що об’єднує співрозмовників.
Ухилення від конфлікту. Зволікати з рішенням проблеми, ігнорувати її розв’язання.
Пристосування, або поступка. На
все погоджуватися, ігнорувати власні інтереси, робити те, що вирішать інші.
Суперництво, конкуренція. Нав’язувати власну точку зору будь-яким задовольняти власні цілі, незважаючи на інтереси інших. Тиснути на співрозмовника, застосовувати образливі слова.
Співробітництво, уміння домовлятися.
Намагатися зрозуміти причини виникнення конфлікту. Під час обговорення поважати одне одного, уважно слухати, намагатися зрозуміти позицію інших учасників конфлікту. Ум іти йти на взаємні поступки. Шукати рішення, яке задовольняє всіх.
Объяснение: