Сделать пример:
"Использование ложных и недоказанных утверждений."

Пример:
Е.Федоров : «Согласно этому документу [прим. «Комплекс мер по выполнению Минских соглашений».- step_bg] Донецкая и Луганская народные республики, здесь нигде не упомянутые, должны прекратить свое существование в этом году. Из документа это следует. До конца этого года должны пройти определенные процедуры, приняты какие-то бумажки в Киеве, в результате которых будут ликвидированы Донецкая и Луганская республика. Их органы управления должны быть до конца этого года полностью взяты под контроль Киевом».
В этом примере утверждение «должны прекратить свое существование» обосновывается «из документа это следует».
На самом деле.
11. Проведение конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании, до конца 2015 года.
Примечание : «- возможность для центральных органов исполнительной власти заключать с соответствующими органами местного самоуправления соглашения относительно экономического, социального и культурного развития отдельных районов Донецкой и Луганской областей;» (это из интернета)

ответ:Актуальне значення для нас має вирішення питання про співвідношення західної та східної культури і місце Росії в цьому діалозі.

Під «Заходом» розуміється особливий тип культурного розвитку, який сформувався в Європі приблизно в XV-XVII ст. Культуру цього типу називають «техногенної».

Характерні риси західної культури:

- систематичне додаток наукових знань у виробництві;

- науково-технічні революції, що змінюють ставлення людини до природи і його місце в системі виробництва;

- створення людиною штучної предметного середовища, в якій протікає його життя;

- протягом життя одного-двох поколінь зміна життя і формування нового типу особистості.

Передумови західної культури закладалися ще в Античності і Середньовіччя. Основними віхами її передісторії були наступні: досвід демократії античного поліса, становлення в рамках його культури різних філософських систем і перших зразків теоретичної науки, а потім сформувалася в епоху європейського Середньовіччя християнська традиція з її уявленнями про людську індивідуальність, концепцією моралі і розумінням людського розуму як створеного «за образом і подобою Бога» і тому здатного до раціонального розуміння сенсу буття.

Німецький соціолог М. Вебер у своїй знаменитій праці «Протестантська етика і дух капіталізму» переконливо показав роль протестантської Реформації в становленні раціонального духу капіталізму, його основних цінностей:

- динаміка, орієнтація на новизну;

- утвердження гідності та поваги до людської особистості;

- індивідуалізм, установка на автономію особистості;

- раціональність;

- ідеали свободи, рівності, терпимості;

- повага до приватної власності.

Західній культурі протиставляється східна або «традиційна» культура суспільства.

Схід зв'язується з культурами Стародавньої Індії, Китаю, Вавилона, Стародавнього Єгипту, державними утвореннями мусульманського світу.

Спільні риси цих культур:

- відтворення сформованих соціальних структур, стабілізація усталеного життя;

- традиційні зразки поведінки, що акумулюють досвід предків;

- панування релігійно-міфологічних уявлень;

- наукової раціональності протиставляється споглядальність, містичне сприйняття світу.

У східних культурах відсутній поділ світу на світ природи і соціуму, природний і надприродний. Тому для східного сприйняття світу не характерно поділ світу на «одне і інше», йому більш притаманний синкретичний підхід «одне в іншому» або «все у всьому». Звідси заперечення індивідуалістичного початку і орієнтація на колективізм. Автономія, свобода і гідність людської особистості чужі духу східної культури. У східних світоглядних системах людина абсолютно вільний, він зумовлений або космічним законом, або Богом.

Звідси виникають політичні та економічні моделі устрою життя «східного людини». «Східним людям» чужий дух демократії, громадянського суспільства. Там історично панували деспоти. Прагнення прищепити норми західної демократії на східній грунті давало своєрідні гібриди.

Однак все це в певному сенсі умоглядні моделі, реальна дійсність ніколи не давала таких чистих «ідеальних типів». Тим більше в сучасному світі, коли здійснюється тісний контакт всіх сфер суспільного життя, що веде до трансформації культур. Приклад - досягнення в науково-технічному прогресі ряду азіатських країн, і особливо Японії.

Перед філософами і соціологами вже давно стоїть питання: як співвідноситься в культурі Росії західне і східне культурну спадщину? Чи можливий і необхідний самобутній шлях розвитку Росії? Відповіді на ці питання давалися часто протилежні. Західники, як уже згадувалося вище, не прагнули підкреслювати особливості російського культурного досвіду і вважали, що Росія повинна переймати все кращі досягнення західної культури життя. Слов'янофіли відстоювали ідею самобутності російського шляху розвитку, пов'язуючи цю самобутність з прихильністю російського народу православ'я. На їхню думку, православ'я стало джерелом ряду значних особливостей російської душі, російської культури, найважливішими з яких є глибока релігійність, підвищена емоційність і пов'язані з нею колективістські цінності, пріоритет колективного початку над індивідуальним, прихильність до самодержавства.

Н. А. Бердяєв вважав, що для ідентифікації національного типу, народної індивідуальності неможливо дати строго наукове визначення. Таємниця всякої індивідуальності пізнається лише любов'ю, і в ній завжди є щось незбагненне до кінця, до останньої глибини. І головне питання полягає, за Бердяєвим, не в тому, що замислив Творець про Росію, а що являє собою умопостіжімий образ російського народу, його ідея. Відомий російський поет Ф. І. Тютчев сказав: «Умом Россию не понять, аршином общим не виміряти: у ній особлива стать - в Росію можна тільки вірити». Тому, вважав Бердяєв, для осягнення Росії треба застосувати теологічні чесноти віри, надії і любові.

Объяснение:

кухня славилась своей необычностью всегда. А еще здесь строго соблюдался порядок блюд в обеде, что немало удивляло европейских гостей, где принято было выставлять на стол все кушанья одновременно. В. Левшин писал: «Учреждение русского стола состояло в четырех подачах: 1) холодных яствах; 2) горячих, или похлебках; 3) взварах и жареном и 4) в пирожном». Взварами называли соусы-гарниры, а пирожным — вообще любое сладкое. Березовая каша Тот факт, что наши находчивые предки варили еду из чего угодно, делает русскую народную сказку «Каша из топора» не такой абсурдной, как кажется. Впрочем, хлеб из древесины в голодные годы пекли и в Европе, а в Португалии до сих пор готовят суп из камня. Славяне же варили кашу из березовой коры, а еще точнее, из флоэмы — тонкой между корой и стволом дерева. Сначала ее нужно залить водой для размокания, а затем варить до консистенции жидкой манной каши. Вкусно это или нет — во зато точно съедобно. И, судя по всему, используется до сих пор. Вот что по этому поводу пишет на страницах газеты «Псковская губерния» известный путешественник Виталий Сундаков: «Большую часть времени я нахожусь в разъездах: джунглях, пустынях, горах. Там приходится готовить самому и частенько из того, что попадается под руку. Из необычных рецептов могу предложить березовую кашу. Между прочим, это национальная еда северных народов». Тюря 0 Еще одно изобретение голодного русского крестьянства — из сухарей, а точнее, даже из корок черного хлеба. Их срезали, подсушивали, натирали чесноком, клали на тарелку, стригли туда зеленый лук или любую другую зелень, солили, заливали квасом, молоком или водой, сдабривали постным маслом. Дешево, сердито, калорийно, а главное не нужно даже разводить огонь. Такое нехитрое яство появлялось на столе крестьян каждый день вплоть до XIX века. Оно не только считалось пищей бедняков, но было популярно и во времена поста. Похожим блюдом была так называемая мурцовка — квашеная капуста, смешанная с растительным маслом и водой. Свекольный квас 0 Считается, что славяне придумали квас не менее 1000 лет назад. Неудивительно, что уже к XV веку на Руси было известно более 500 видов этого напитка. И далеко не всегда он был из хлеба. Потому что, помимо сухарей и солода, квас бывает фруктовый, ягодный, молочный, медовый или вот хотя бы свекольный. До XII века русский квас был гуще и, что самое удивительное, крепче сегодняшнего пива, поэтому считался алкогольным напитком. Пьяниц называли «квасниками» — отсюда и пошло современное слово «квасить». Готовили его еще проще, чем обычный хлебный. Брали свеклу, мыли, чистили и резали на кусочки, клали в емкость и заливали водой, сверху накрывали тряпочкой и помещали в холодное место, например в погреб. Если на поверхности напитка появлялись пузырьки — квас готов. Иногда, впрочем, процесс усложняли, добавив вместе со свеклой нашинкованную морковь, лимоны, сахар, дрожжи, мед, а в готовый квас — клюкву, смородину, рябину, специи, соль и даже кефир или сметану. Четверговая соль 0 Даже соль для славян подчас была осо

Объяснение: