Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.
На Парижской мирной конференции 1919 — 1920 гг. по инициативе президента США В. Вильсона была учреждена Лига Наций. Главной ее целью провозглашалось недопущение новой войны. Основными органами Лиги Наций являлись собрание всех ее членов (Ассамблея) и Совет, который состоял из пяти постоянных и четырех временных членов. США в Лигу Наций не вступили, так как сенат не утвердил условий Версальского мирного договора.
Все спорные вопросы между странами должны были решаться Советом или третейским судом. По уставу Лиги Наций в случае начала войны по призыву страны, на которую совершалось нападение, созывался совет для разрешения конфликта.
Несовершенство Лиги Наций как инструмента поддержания мира (впрочем, как и всего Версальского договора) проявилось очень быстро. Германия, связанная унизительными условиями, сразу стала мечтать о реванше. Не вошедшие в Лигу или в ее Совет великие державы (США; СССР — принят в 1934 г., исключен в 1939 г.; Германия — принята в 1926 г., вышла в 1933 г.) не считали себя обязанными выполнять принимаемые решения. Великобритания и Франция превратили международную организацию в орудие своих интересов. Источником постоянного напряжения стали новые, «версальские», государства, прежде всего Польша. В нарушение Версальского договора она захватила земли Германии, Литвы, Советской Украины и Советской Белоруссии. Лига Наций не имела никаких реальных сил для обуздания агрессивной политики отдельных государств, да и на деле не стремилась к этому.
Объяснение:
Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.
Все спорные вопросы между странами должны были решаться Советом или третейским судом. По уставу Лиги Наций в случае начала войны по призыву страны, на которую совершалось нападение, созывался совет для разрешения конфликта.
Несовершенство Лиги Наций как инструмента поддержания мира (впрочем, как и всего Версальского договора) проявилось очень быстро. Германия, связанная унизительными условиями, сразу стала мечтать о реванше. Не вошедшие в Лигу или в ее Совет великие державы (США; СССР — принят в 1934 г., исключен в 1939 г.; Германия — принята в 1926 г., вышла в 1933 г.) не считали себя обязанными выполнять принимаемые решения. Великобритания и Франция превратили международную организацию в орудие своих интересов. Источником постоянного напряжения стали новые, «версальские», государства, прежде всего Польша. В нарушение Версальского договора она захватила земли Германии, Литвы, Советской Украины и Советской Белоруссии. Лига Наций не имела никаких реальных сил для обуздания агрессивной политики отдельных государств, да и на деле не стремилась к этому.