"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
ответ , сложно назвать более нужную, более героическую и ответственную профессию, нежели профессия врача, с древнейших времен внушавшая почитание и трепет перед необычайным диапазоном знаний и стремлением к добру. Человек в белом халате – этот образ вызывает безмерное уважение, его ежедневный труд направлен на облегчение страданий и жизни людей, и одно это сознание наполняет восхищением и благодарностью. Тому, кто принял решение стать врачом, доведется достойно пройти необычайно сложный период обучения, который будет продолжаться на протяжении всей трудовой деятельности. Самоусовершенствование, постоянное и методичное расширение знаний и навыков – эти занятия будут сопровождать врача всю жизнь, поскольку без них даже самый талантливый специалист не сможет добиться истинных высот и трудовых успехов. И тем важнее стремление врача к саморазвитию, что от каждого его обоснованного решения зависят здоровье и жизнь его пациентов. Тот, кто мечтает о профессии врача, должен быть уверен и в собственной высокой трудо , готовности к самопожертвованию и умении переносить огромные моральные и физические нагрузки.
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Объяснение:
ответ , сложно назвать более нужную, более героическую и ответственную профессию, нежели профессия врача, с древнейших времен внушавшая почитание и трепет перед необычайным диапазоном знаний и стремлением к добру. Человек в белом халате – этот образ вызывает безмерное уважение, его ежедневный труд направлен на облегчение страданий и жизни людей, и одно это сознание наполняет восхищением и благодарностью. Тому, кто принял решение стать врачом, доведется достойно пройти необычайно сложный период обучения, который будет продолжаться на протяжении всей трудовой деятельности. Самоусовершенствование, постоянное и методичное расширение знаний и навыков – эти занятия будут сопровождать врача всю жизнь, поскольку без них даже самый талантливый специалист не сможет добиться истинных высот и трудовых успехов. И тем важнее стремление врача к саморазвитию, что от каждого его обоснованного решения зависят здоровье и жизнь его пациентов. Тот, кто мечтает о профессии врача, должен быть уверен и в собственной высокой трудо , готовности к самопожертвованию и умении переносить огромные моральные и физические нагрузки.