1. Салатын адамымыз қағаздың дəл ортасында тұруы керек. Бұл кез келген суретті салатын кезде ескеріледі.
2. Қағазға салынатын бейне тым үлкен немесе тым кішкентай болмауы керек.
3. Портрет салғанда көзге аса мəн беру керек. "Көз – жанның айнасы"- дегендей, салынып жатқан портреттен адамның ішкі жан дүниесі көрініп тұрса, бұл ең керемет туынды. Атақты Мона Лизаның бар сыры осы жұмбақ , мейірімді көздерінде.
4. Бұрыннан қатып қалған ережелерге сүйенудің қажеті жоқ. Ол сіздің танылуыңызға кедергі келтіреді. Еркін болыңыз. Қиялыңызға ерік беріңіз. Сонда сіздің салған суретіңіз көптің арасынан ерекшеленіп тұрады.
5. Көп еңбектеніңіз. Суретті көп салған сайын қолыңыз икемденеді.
6. Жан дүниең қандай болса, суретің де сондай болады.
7. Əрдайым адамдардың бет пішіні, басының формасы, дене бітіміне назар аударып жүріңіз. Адам салу анатомиямен байланысты. Жəне адамдардың эмоциясын бақылап үйреніңіз.
8. Түстерді таба білу керек, ол үшін аздаған тәжірибе керек. Жай ғана палитраны алыңызда, түстерді бір- бірімен араластырып көріңіз. Жəне түстердің қосындысын ұмытпаңыз.
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
1. Салатын адамымыз қағаздың дəл ортасында тұруы керек. Бұл кез келген суретті салатын кезде ескеріледі.
2. Қағазға салынатын бейне тым үлкен немесе тым кішкентай болмауы керек.
3. Портрет салғанда көзге аса мəн беру керек. "Көз – жанның айнасы"- дегендей, салынып жатқан портреттен адамның ішкі жан дүниесі көрініп тұрса, бұл ең керемет туынды. Атақты Мона Лизаның бар сыры осы жұмбақ , мейірімді көздерінде.
4. Бұрыннан қатып қалған ережелерге сүйенудің қажеті жоқ. Ол сіздің танылуыңызға кедергі келтіреді. Еркін болыңыз. Қиялыңызға ерік беріңіз. Сонда сіздің салған суретіңіз көптің арасынан ерекшеленіп тұрады.
5. Көп еңбектеніңіз. Суретті көп салған сайын қолыңыз икемденеді.
6. Жан дүниең қандай болса, суретің де сондай болады.
7. Əрдайым адамдардың бет пішіні, басының формасы, дене бітіміне назар аударып жүріңіз. Адам салу анатомиямен байланысты. Жəне адамдардың эмоциясын бақылап үйреніңіз.
8. Түстерді таба білу керек, ол үшін аздаған тәжірибе керек. Жай ғана палитраны алыңызда, түстерді бір- бірімен араластырып көріңіз. Жəне түстердің қосындысын ұмытпаңыз.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення: