Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.
У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
Один из принципов озвучивания дискотек - равномерное звуковое давление в области танцпола, то есть танцпол должен быть озвучен со всех сторон. Маловероятно, что администрация школы даст добро на подвес колонок по периметру актового зала, поэтому ограничимся звуком со сцены.
Звук для дискотек по определению не может быть тихим, поэтому лучше выбирать звукоусилительное оборудование с хорошим запасом по мощности. Неплохой вариант - пара широкополосных колонок 2x500-600 Вт плюс сабвуфер на 600-800 Вт. Многим может показаться избыточным использование сабвуфера и суммарной мощности 1,7-2 кВт на зал 150 кв. м., но это не так. В ряде современных музыкальных стилей присутствует большая низкочастотная составляющая - синтезаторный бас, электронные барабаны и др., звук которых может опускаться ниже 60 Гц. Даже 15' динамики широкополосной системы большой мощности будут не в состоянии качественно воспроизвести как низкие частоты большой амплитуды, так и быстрые колебаний плотной середины. Поскольку низкочастотная составляющая - 80% всей мощности звука, то убавить басы без существенной деградации всей звуковой картины не получится, поэтому правильное решение - применение сабвуфера, установленного между широкополосными колонками. Иногда принимается неправильное решение - покупка мощной акустики и недостаточно мощного усилителя, объясняя это тем, что в мощных колонках и так будет высокая звуковая отдача. В ряде случае данный подход приводит к выходу из строя дорогой мощной акустики. Почему? При использовании недостаточно мощного усилителя для раскачки звука приходится выводить ручки громкости на максимум, т.е. усилитель работает на пределе мощности с большими искажениями - верхушки звуковых волн большой амплитуды обрезаются, что равноценно протеканию в звуковых катушках динамиков акустических систем постоянной составляющей значительного постоянного напряжения, что при низком сопротивлении провода катушек 2-8 Ом приводит к возникновению большого тока в них и динамики горят"
Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.
У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
Один из принципов озвучивания дискотек - равномерное звуковое давление в области танцпола, то есть танцпол должен быть озвучен со всех сторон. Маловероятно, что администрация школы даст добро на подвес колонок по периметру актового зала, поэтому ограничимся звуком со сцены.
Звук для дискотек по определению не может быть тихим, поэтому лучше выбирать звукоусилительное оборудование с хорошим запасом по мощности. Неплохой вариант - пара широкополосных колонок 2x500-600 Вт плюс сабвуфер на 600-800 Вт. Многим может показаться избыточным использование сабвуфера и суммарной мощности 1,7-2 кВт на зал 150 кв. м., но это не так. В ряде современных музыкальных стилей присутствует большая низкочастотная составляющая - синтезаторный бас, электронные барабаны и др., звук которых может опускаться ниже 60 Гц. Даже 15' динамики широкополосной системы большой мощности будут не в состоянии качественно воспроизвести как низкие частоты большой амплитуды, так и быстрые колебаний плотной середины. Поскольку низкочастотная составляющая - 80% всей мощности звука, то убавить басы без существенной деградации всей звуковой картины не получится, поэтому правильное решение - применение сабвуфера, установленного между широкополосными колонками. Иногда принимается неправильное решение - покупка мощной акустики и недостаточно мощного усилителя, объясняя это тем, что в мощных колонках и так будет высокая звуковая отдача. В ряде случае данный подход приводит к выходу из строя дорогой мощной акустики. Почему? При использовании недостаточно мощного усилителя для раскачки звука приходится выводить ручки громкости на максимум, т.е. усилитель работает на пределе мощности с большими искажениями - верхушки звуковых волн большой амплитуды обрезаются, что равноценно протеканию в звуковых катушках динамиков акустических систем постоянной составляющей значительного постоянного напряжения, что при низком сопротивлении провода катушек 2-8 Ом приводит к возникновению большого тока в них и динамики горят"