«Алые паруса» - повесть Александра Грина, соединяющая в себе две грани – мечту и реальность. Автор показывает два ярких главных образа: молодую девушку Ассоль и юного капитана Артура Грея. Герои повести обрели счастье в друг друге. Правда, Ассоль пришлось пройти немало испытаний, прежде чем стать счастливой.
Еще восьми месяцев от роду девочка лишилась матери. Трактирщик Меннерс отказал Мери в , тогда женщина отправилась в город, чтобы заложить обручальное кольцо, простудилась и слегла. Ассоль воспитывал отец, строгий и угрюмый Лонгрен. Правда, таким он был для всех, кроме дочери, в малышке он не чаял души. Меннерсу же он смог отомстить, не оказал , когда шлюпку последнего уносило во врем шторма в открытое море. Наверное, на такой жестокий поступок он имел право, не нам его судить.
Но отношение жителей Каперны было однозначным: они стали ненавидеть бывшего матроса. Эти чувства передались и на его дочь. Ассоль испытывала нападки детей, с ней никто не хотел общаться. Порой поступки были совсем жестокими: ребятишки бросали в невинную девочку камнями. Героиня терпеливо сносила все обиды. Она ждала исполнения своей самой заветной мечты. Когда ей было восемь лет, она случайно встретила старика Эгля. Собиратель преданий и легенд рассказал девочке о предзнаменовании: Ассоль обретет счастье в лице принца, который приплывет к берегам Каперны на корабле с алыми парусами.
Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.
«Алые паруса» - повесть Александра Грина, соединяющая в себе две грани – мечту и реальность. Автор показывает два ярких главных образа: молодую девушку Ассоль и юного капитана Артура Грея. Герои повести обрели счастье в друг друге. Правда, Ассоль пришлось пройти немало испытаний, прежде чем стать счастливой.
Еще восьми месяцев от роду девочка лишилась матери. Трактирщик Меннерс отказал Мери в , тогда женщина отправилась в город, чтобы заложить обручальное кольцо, простудилась и слегла. Ассоль воспитывал отец, строгий и угрюмый Лонгрен. Правда, таким он был для всех, кроме дочери, в малышке он не чаял души. Меннерсу же он смог отомстить, не оказал , когда шлюпку последнего уносило во врем шторма в открытое море. Наверное, на такой жестокий поступок он имел право, не нам его судить.
Но отношение жителей Каперны было однозначным: они стали ненавидеть бывшего матроса. Эти чувства передались и на его дочь. Ассоль испытывала нападки детей, с ней никто не хотел общаться. Порой поступки были совсем жестокими: ребятишки бросали в невинную девочку камнями. Героиня терпеливо сносила все обиды. Она ждала исполнения своей самой заветной мечты. Когда ей было восемь лет, она случайно встретила старика Эгля. Собиратель преданий и легенд рассказал девочке о предзнаменовании: Ассоль обретет счастье в лице принца, который приплывет к берегам Каперны на корабле с алыми парусами.
Объяснение:
Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.