Вычертите втулку длиной 90 мм, ф60 мм. Покажите в центре глухое отверстие для ввинчивания изображенного вами стержня с резьбой. Отверстие с резьбой покажите в разрезе и обозначьте резьбу. Поле допуска 7Н. нанесите размеры.
Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення.
Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто.
У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною.
У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися.
У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим.
Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.
«Алдымен өзіңді өзің таны» дейді атақты Сократ дана. Рим саясаткері және әйгілі шешені Цицеронның «Сократ тұңғыш рет филсофияны аспаннан жерге түсірді» деп баға беретіні де осы сөзі үшін екені даусыз. Иә, адам Тәңірдің ерекше жаратылысы. Адамзат өзінің кемел ақыл-парасатымен барлық әлемді меңгерсе де, өзінің адам ретіндегі сыры мен құпияларына тереңдей алған жоқ. Демек, адамтану ғылымы ешқашан аяқталмайды деген сөз. Десе де адам өзін-өзі тануға барынша әрекеттеніп, ол талпынысынан бір сәт бас тартқан емес. Өйткені, Абайша айтқанда, а әрқашан «білсем екен демекілікпен» өмір сүріп келеді. Әрі соның жолында «не көрсе соған талпынумен» тіршілік кешуде. Бұл да а тән хикмет.
Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення.
Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто.
У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною.
У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися.
У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим.
Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.
«Алдымен өзіңді өзің таны» дейді атақты Сократ дана. Рим саясаткері және әйгілі шешені Цицеронның «Сократ тұңғыш рет филсофияны аспаннан жерге түсірді» деп баға беретіні де осы сөзі үшін екені даусыз. Иә, адам Тәңірдің ерекше жаратылысы. Адамзат өзінің кемел ақыл-парасатымен барлық әлемді меңгерсе де, өзінің адам ретіндегі сыры мен құпияларына тереңдей алған жоқ. Демек, адамтану ғылымы ешқашан аяқталмайды деген сөз. Десе де адам өзін-өзі тануға барынша әрекеттеніп, ол талпынысынан бір сәт бас тартқан емес. Өйткені, Абайша айтқанда, а әрқашан «білсем екен демекілікпен» өмір сүріп келеді. Әрі соның жолында «не көрсе соған талпынумен» тіршілік кешуде. Бұл да а тән хикмет.