Типами природних рослинних угруповань є ліси і степи, луки, болота.
Ліси — це рослинні угруповання, в яких переважають дерева, їм властива ярусність, ярусність властива і кореневим системам.
Від виду, які переважають у ярусі високих дерев, розрізняють хвойні (смерекові темні, з шаром опалої хвої, там майже не ростуть трави поширені у Карпатах, соснові світлі, із багатим трав'яним покривом переважають у північній частині України), широколистяні (затінення та наявність товстого шару опалого листя заважають росту трав, часто трапляються рослини із кореневищами, бульбами і цибулинами, які, завдяки запасам поживних речовин, встигають відцвісти рано весною, до того, як листя дерев повністю розвинулось, поширені у горах Криму й Карпат та у центральних регіонах України), мішані (на всій території держави), тропічні ( ліси Африки, Азії та Південної Америки).
Степи — це угруповання, що розвиваються за низької зволоженості і де головною групою рослин є багаторічні злаки, зокрема ковила та костриця. Всю воду, яка випадає з атмосферними опадами, трави встигають повністю поглинути своїми кореневими системами. Завдяки травам у степах за тисячоліття утворились найродючіші ґрунти нашої планети — чорноземи. Люди здавна розорювали степи для вирощування сільськогосподарських культур. Тому недоторканих степових угруповань, які називають цілинними, залишилося дуже мало.
Луки також є угрупованнями, де переважають трави. На відміну від степів, луки розвиваються за умов достатньої зволоженості. Природні луки поширені переважно у заплавах річок та у високогір'ях. Проте більшість сучасних лук існують завдяки людині, яка використовує їх для заготівлі сіна та випасу худоби. Деревні рослини в процесі такої діяльності знищуються.
Болота розвиваються в умовах надмірної зволоженості. Тут переважають трави, але часом зростають невеликі кущі і дерева. На сфагнових болотах переважає мох сфагнум. Він створює умови, в яких можуть зростати лише деякі чагарники та напівчагарнички (багно, журавлина) і трави (росичка, пухівка, деякі осоки). Але болотяні рослинні угруповання дуже різні за способом водного живлення. До верхових боліт, де зростає сфагнум, вода надходить переважно з атмосферними опадами. А от низові болота живляться ґрунтовими водами, які є багатими на поживні речовини. Тут зазвичай переважаючими рослинами є осоки.
Рослинним угрупованням степів, лук і боліт також властива ярусність, але вона не така чітка, як у лісах, а кількість ярусів значно менша.
Людина часто створює штучні угруповання — сади, ягідники, парки, поля, баштани, городи, квітники. Вони не здатні самостійно існувати тривалий час. Закинуті без догляду, вони швидко заростають — перетворюються на рослинні угруповання подібні до природного типу.
Рослинні угруповання пустель не утворюють суцільного покриву, більша частина сонячної енергії не перехоплюється рослинами, а досягає поверхні і або розсіюється у вигляді тепла, як це має місце у гарячих посушливих пустелях, або відбивається у космос, як це спостерігається у дуже холодних льодових пустелях Арктики, Антарктики та дуже високих гір. В Україні найбільші пустельні угруповання розташовані у Олешкінських пісках на Херсонщині.
Ліси — це рослинні угруповання, в яких переважають дерева, їм властива ярусність, ярусність властива і кореневим системам.
Від виду, які переважають у ярусі високих дерев, розрізняють хвойні (смерекові темні, з шаром опалої хвої, там майже не ростуть трави поширені у Карпатах, соснові світлі, із багатим трав'яним покривом переважають у північній частині України), широколистяні (затінення та наявність товстого шару опалого листя заважають росту трав, часто трапляються рослини із кореневищами, бульбами і цибулинами, які, завдяки запасам поживних речовин, встигають відцвісти рано весною, до того, як листя дерев повністю розвинулось, поширені у горах Криму й Карпат та у центральних регіонах України), мішані (на всій території держави), тропічні ( ліси Африки, Азії та Південної Америки).
Степи — це угруповання, що розвиваються за низької зволоженості і де головною групою рослин є багаторічні злаки, зокрема ковила та костриця. Всю воду, яка випадає з атмосферними опадами, трави встигають повністю поглинути своїми кореневими системами. Завдяки травам у степах за тисячоліття утворились найродючіші ґрунти нашої планети — чорноземи. Люди здавна розорювали степи для вирощування сільськогосподарських культур. Тому недоторканих степових угруповань, які називають цілинними, залишилося дуже мало.
Луки також є угрупованнями, де переважають трави. На відміну від степів, луки розвиваються за умов достатньої зволоженості. Природні луки поширені переважно у заплавах річок та у високогір'ях. Проте більшість сучасних лук існують завдяки людині, яка використовує їх для заготівлі сіна та випасу худоби. Деревні рослини в процесі такої діяльності знищуються.
Болота розвиваються в умовах надмірної зволоженості. Тут переважають трави, але часом зростають невеликі кущі і дерева. На сфагнових болотах переважає мох сфагнум. Він створює умови, в яких можуть зростати лише деякі чагарники та напівчагарнички (багно, журавлина) і трави (росичка, пухівка, деякі осоки). Але болотяні рослинні угруповання дуже різні за способом водного живлення. До верхових боліт, де зростає сфагнум, вода надходить переважно з атмосферними опадами. А от низові болота живляться ґрунтовими водами, які є багатими на поживні речовини. Тут зазвичай переважаючими рослинами є осоки.
Рослинним угрупованням степів, лук і боліт також властива ярусність, але вона не така чітка, як у лісах, а кількість ярусів значно менша.
Людина часто створює штучні угруповання — сади, ягідники, парки, поля, баштани, городи, квітники. Вони не здатні самостійно існувати тривалий час. Закинуті без догляду, вони швидко заростають — перетворюються на рослинні угруповання подібні до природного типу.
Рослинні угруповання пустель не утворюють суцільного покриву, більша частина сонячної енергії не перехоплюється рослинами, а досягає поверхні і або розсіюється у вигляді тепла, як це має місце у гарячих посушливих пустелях, або відбивається у космос, як це спостерігається у дуже холодних льодових пустелях Арктики, Антарктики та дуже високих гір. В Україні найбільші пустельні угруповання розташовані у Олешкінських пісках на Херсонщині.