ПРОВОДИМОСТЬ, этот термин имеет несколько значений материала проводить электрический ток (принятое обозначение G). В цепи постоянного тока это свойство является противоположным электрическому сопротивлению. Например, проводник с сопротивлением R имеет проводимость, равную 1/R. В цепи переменного тока это свойство выражается отношением сопротивления к квадрату ИМПЕДАНСА (противодействия цепи прохождению тока через нее): G=R/Z2. В системе СИ единицей проводимости является СИМЕНС (обозначение S). см. также ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ ТОК. 1) Процесс движения заряженных частиц через вещество, приводящее к возникновению электрического заряда. В металлах такое движение выражается в виде потока свободных электронов, в газах - ионов. См. также полупроводник, сверхпроводимость. 2) Мера материала проводить электричество (электропроводность). Аналогичное свойство относительно тепла называется теплопроводностью. Для твердых веществ эта мера равна проводимости между противоположными сторонами единичного куба при заданной температуре. Этот показатель является противоположным удельному сопротивлению. Выражается он в сименсах на метр. Для жидкости (электролита) эта мера выражается отношением плотности тока к напряжению поля.
Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.
Объяснение:
ПРОВОДИМОСТЬ, этот термин имеет несколько значений материала проводить электрический ток (принятое обозначение G). В цепи постоянного тока это свойство является противоположным электрическому сопротивлению. Например, проводник с сопротивлением R имеет проводимость, равную 1/R. В цепи переменного тока это свойство выражается отношением сопротивления к квадрату ИМПЕДАНСА (противодействия цепи прохождению тока через нее): G=R/Z2. В системе СИ единицей проводимости является СИМЕНС (обозначение S). см. также ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ ТОК. 1) Процесс движения заряженных частиц через вещество, приводящее к возникновению электрического заряда. В металлах такое движение выражается в виде потока свободных электронов, в газах - ионов. См. также полупроводник, сверхпроводимость. 2) Мера материала проводить электричество (электропроводность). Аналогичное свойство относительно тепла называется теплопроводностью. Для твердых веществ эта мера равна проводимости между противоположными сторонами единичного куба при заданной температуре. Этот показатель является противоположным удельному сопротивлению. Выражается он в сименсах на метр. Для жидкости (электролита) эта мера выражается отношением плотности тока к напряжению поля.
Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.