По прямолинейной автостраде движется автобус со скоростью 36 км ч. координаты в момент наблюдения равна 300 м. написать уравнение движения x=x(f) вычислить путь за 5 секунд
Зазвичай штучним магнітам надають вигляд смужки – прямої чи підковоподібної. Такі магніти майже завжди мають два полюси на кінцях цієї смужки і нейтральну зону між ними. Проте шматок сталі можна намагнітити і так, щоб він мав не 2, а 4, 6, 8 та більше полюсів. Що характерно, полюсів у магніту завжди парне число. Неможливо отримати магніт лише з одним полюсом. Співвідношення між розмірами полюсних частин магніту і нейтральною зоною залежить від форми магніту. Якщо виготовити магніт у вигляді довгого і тонкого стержня, то полюсні частини його зводяться майже до точок, які лежать біля кінців магніту, а вся інша поверхня являє собою нейтральну зону. Подібний видовжений магніт називають магнітною стрілкою. Якщо магнітну стрілку закріпити так, щоб вона могла вільно обертатись, то вона завжди встановиться так, що один з її полюсів показуватиме на північ, а інший на південь. Так само буде орієнтуватись будь-який магніт, підвішений на тонкій нитці. Магнітні стрілки використовуються для виявлення магнітних властивостей природного чи штучного магніту. Також магнітні стрілки використовують для орієнтування на місцевості, оскільки магнітна стрілка завжди вказує напрям на полюси Землі.
Си́ла тя́жести — сила, действующая на любое физическое тело, находящееся вблизи поверхности Земли или другого астрономического тела.
По определению, сила тяжести на поверхности планеты складывается из гравитационного притяжения планеты и центробежной силы инерции, вызванной суточным вращением планеты[1][2].
Остальные силы (например, притяжение Луны и Солнца) ввиду их малости не учитывают или изучают отдельно как временные изменения гравитационного поля Земли[3][4][5].
Сила тяжести сообщает всем телам, независимо от их массы, одно и то же ускорение[6] и является консервативной силой[7].
Сила тяжести P → {\vec P}, действующая на материальную точку массой m m, вычисляется по формуле[6]:
P → = m g → {\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}}
где:
g → {\vec g} — ускорение, сообщаемое телу силой тяжести, которое называется ускорением свободного падения[8]. Если в пределах протяжённого тела поле сил тяжести однородно, то равнодействующая сил тяжести, действующих на элементы этого тела, приложена к центру масс тела[9].
На тела, движущиеся относительно поверхности Земли, кроме силы тяжести, также действует сила Кориолиса[10][11][12].
Зазвичай штучним магнітам надають вигляд смужки – прямої чи підковоподібної. Такі магніти майже завжди мають два полюси на кінцях цієї смужки і нейтральну зону між ними. Проте шматок сталі можна намагнітити і так, щоб він мав не 2, а 4, 6, 8 та більше полюсів. Що характерно, полюсів у магніту завжди парне число. Неможливо отримати магніт лише з одним полюсом. Співвідношення між розмірами полюсних частин магніту і нейтральною зоною залежить від форми магніту. Якщо виготовити магніт у вигляді довгого і тонкого стержня, то полюсні частини його зводяться майже до точок, які лежать біля кінців магніту, а вся інша поверхня являє собою нейтральну зону. Подібний видовжений магніт називають магнітною стрілкою. Якщо магнітну стрілку закріпити так, щоб вона могла вільно обертатись, то вона завжди встановиться так, що один з її полюсів показуватиме на північ, а інший на південь. Так само буде орієнтуватись будь-який магніт, підвішений на тонкій нитці. Магнітні стрілки використовуються для виявлення магнітних властивостей природного чи штучного магніту. Також магнітні стрілки використовують для орієнтування на місцевості, оскільки магнітна стрілка завжди вказує напрям на полюси Землі.
По определению, сила тяжести на поверхности планеты складывается из гравитационного притяжения планеты и центробежной силы инерции, вызванной суточным вращением планеты[1][2].
Остальные силы (например, притяжение Луны и Солнца) ввиду их малости не учитывают или изучают отдельно как временные изменения гравитационного поля Земли[3][4][5].
Сила тяжести сообщает всем телам, независимо от их массы, одно и то же ускорение[6] и является консервативной силой[7].
Сила тяжести
P
→
{\vec P}, действующая на материальную точку массой
m
m, вычисляется по формуле[6]:
P
→
=
m
g
→
{\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}}
где:
g
→
{\vec g} — ускорение, сообщаемое телу силой тяжести, которое называется ускорением свободного падения[8].
Если в пределах протяжённого тела поле сил тяжести однородно, то равнодействующая сил тяжести, действующих на элементы этого тела, приложена к центру масс тела[9].
На тела, движущиеся относительно поверхности Земли, кроме силы тяжести, также действует сила Кориолиса[10][11][12].