При отражении от поверхности глицерина естественный свет оказался максимально поляризованным при угле падения .Определите отношение скорости света в глицерине к скорости света в вакууме V/c .

Сочинение на тему " Человек и давление"Давление оказывает большое влияние на деятельность человекаДавление не равно весу. Оно равно весу, делённому на площадь. Теперь, когда мы немного разобрались с тем, что такое артериальное давление, у нас возникает естественный вопрос: какое артериальное давление можно считать нормальным. Правильный ответ таков: для каждого человека норма своя. Действительно, величина нормального кровяного давления зависит от возраста человека, его индивидуальных особенностей, образа жизни, рода занятий.Если для шестнадцатилетнего юноши давление 100/70 мм рт.ст. — нижняя граница нормы, то у пожилого человека после 60 лет такое давление свидетельствует о тяжелом заболевании. И наоборот, после 60 лет верхняя граница нормы артериального давления — 150/90, что в юности указывало бы, скорее всего, на проблемы с почками, эндокринной или сердечно-сосудистой системой.При непривычных физических нагрузках или эмоциональном напряжении величина артериального давления возрастает. В подобных случаях высокое артериальное давление мешает врачам при обследовании кардиологических больных, которые в большинстве своем являются людьми впечатлительными. Американские ученые говорят даже о существовании так называемого «эффекта белого халата»: когда результаты измерения артериального давления во врачебном кабинете оказываются на 30–40 мм рт. ст. выше, чем при самостоятельном измерении его дома. А связано повышение артериального кровяного давления со стрессом, который вызывает у пациента обстановка медицинского учреждения. Существуют и определенные ориентиры артериального давления, которые изменяются с возрастом:
Возраст 
16–20 лет 
20 — 40 лет 
40 — 60 лет 
Более 60 летВерхнее артериальное давление 
100–120 
120–130 
До 140 
150Нижнее артериальное давление 
70–80 
70–80 
До 90 
90

Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.

Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.

Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.

Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.

Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.