Зоднієї маленької металевої кульки на іншу перенесли певну кількість електронів. кульки почали притягатися із силою 16мн. скільки електронів перенесено, якщо відстань між кульками становить 10 см? початкові заряди кульок дорівнювали 0. іть, тільки якщо можна швидко

2 стакана

Объяснение:

Обозначим массу воды в одном стакане как m кг, а кол-во стаканов кипятка как x . Таким образом, у нас имеется 4·m кг воды при температуре 25 °C и x·m кг воды при температуре 100 °C.

Запишем уравнения теплового баланса, обозначив через c удельную теплоемкость воды.

Кол-во теплоты, затраченное на нагрев холодной воды от 25°C до 50°C

Q₁ = c·4·m·(50-25) = 100·c·m

Кол-во теплоты, затраченное на охлаждение кипятка со 100 °C до 50 °C

Q₂ = c·x·m·(50-100) = -50·x·c·m

Т.к. теплообмена со средой и сосудом не происходило, то :

Q₁ + Q₂ = 0

100·c·m - 50·x·c·m = 0

50·x·c·m = 100·c·m

50·x = 100

x =2

   Зміни, що відбуваються в розвитку людства, вражають. Буквально на очах одного-двох поколінь технічний і навіть побутовий ландшафт нашого буття змінився кардинально, що цілком спирається на відкриття в науці. Це визнав і Президент США Барак Обама, який у квітні ц.р., виступаючи перед членами НАН США, заявив, що “усі цивілізаційні завоювання людства зобов’язані науці” і що “наука нам потрібна як ніколи раніше”. Якщо порівнювати розвиток вже самої науки як окремої галузі впродовж її історії, що по суті налічує не більше 300-400 років, то стає очевидним, що він лише прискорюється. Особливо помітним це прискорення стало у другій половині минулого століття, і немає жодних сумнівів, що в найближчому майбутньому воно, як мінімум, не загальмується. При цьому гігантськими кроками йде накопичення і необхідність обробки величезних обсягів різноманітної інформації, що не дозволяє в одній, навіть відносно великій, статті спробувати хоча б приблизно відповісти на питання: а що ж нас чекає в столітті, в яке людство тільки-но вступило?   На нього важко відповісти і в тому випадку, якщо мова йде лише про одну із наук, проте я ризикну поділитися з молоддю, що читає “Київський політехнік”, своїми думками щодо фізики. На це мне надихає велика власна віра в непереборну силу науки, яка давно, прямо за висловом Карла Маркса, перетворилась у найпотужнішу продуктивну силу. Якщо ж порівнювати роль тієї чи іншої природничої науки, то досить легко переконатися, що провідне місце серед них, безумовно, посідає фізика. Такий висновок випливає з того, що вона серед усіх природничих наук найбільш фундаментальна, або така, що вивчає найглибші та найзагальніші закони природи. Відкриті нею (або, точніше сказати, фізиками) закономірності лежать в основі і хімічних, і біологічних, і геологічних, і космологічних процесів.