Среди национальных природных богатств любого государства особое и социальное значение имеют курортные ресурсы (минеральные воды, лечебные грязи, климат и др.) . природные лечебные ресурсы (факторы) определяют профиль курорта, а их запасы - его конечную емкость. возможность использования этих ресурсов в рекреационных целях лимитируется ноосферными ресурсами (финансовыми, производственными, кадровыми и др.) . курортография - раздел курортологии, к которому относится описание местоположения и природных условий курортов и курортных местностей с характеристикой их ресурсов и инфраструктуры. курортно-рекреационные ресурсы - совокупность природно-климатических факторов и искусственно созданной инфраструктуры, предназначенной для лечебно-оздоровительных и рекреационных мероприятий, которые определяют возможность и перспективы развития в различных регионах курортных комплексов, необходимых для рекреации и укрепления здоровья населения. курортно-рекреационные ресурсы обеспечивают санаторно-оздоровительную и рекреационную деятельность за счет использования совокупности природно-климатических факторов, инфраструктуры и кадрового потенциала (см. рисунок) , курортно-туристический комплекс можно сформировать при наличии следующих видов ресурсов: • ** природные ресурсы (точнее, соответствующее качество природно-климатических и экологических характеристик) ; • ** культурно-; • ** социально-; • ** финансово-кредитные; • ** производственно-трудовые. при этом первые два вида ресурсов определяют целевую предназначенность курорта, остальные выполняют обеспечивающие функции и необходимые условия для его функционирования. свойства курортно-рекреационных ресурсов: 1. 1) климато-ландшафтные характеристики; 2. 2) потенциальный запас природных ресурсов; 3. 3) аттрактивность (привлекательность) и экскурсионная значимость; 4. 4) доступность и возможные способы использования; 5. 5) пейзажные и экологические характеристики 6. 6) социально-демографические характеристики. указанные ресурсы могут быть использованы для организации отдыха, оздоровления, лечения определенного контингента людей в фиксированное время с существующей технологии и имеющихся материальных возможностей. для использования природных условий и ресурсов их необходимо оценить. обязательные этапы оценки курортно-рекреационных ресурсов: • 1) выделение объектов оценки - природных комплексов, их компонентов и свойств; • 2) выделение субъекта, с позиции которого ведется оценка; • 3) определение критериев оценки в зависимости от масштабов и цели исследования, а также свойств субъекта; • 4) разработка параметров оценочных шкал градаций. шкалы градаций показывают оценочные отношения между субъектом и объектом. каждая ступень является показателем интенсивности взаимодействия свойства данного объекта с состоянием субъекта. пятиступенчатая шкала оценки предпосылок для рекреации включает следующие градации: 1. 1) наиболее благоприятные; 2. 2) благоприятные; 3. 3) умеренно благоприятные; 4. 4) малоблагоприятные; 5. 5) неблагоприятные. существует три основных типа оценки природных ресурсов' 1. 1) медико-биологический; 2. 2) психолого-эстетический; 3. 3) технологический. медико-биологическая оценка природных ресурсов. отражает оценку воздействия на организм человека природных лечебных ресурсов в сочетании с и медикаментозными , причем природным ресурсам отводится главенствующая роль. к ним относятся: • ** биоклимат; • ** ландшафты; • ** гидроминеральные ресурсы (минеральные воды и лечебные грязи) . первые два фактора присутствуют на любых курортах; климатических, , грязевых. они являются основополагающими при выборе лечебной местности под курортное строительство, планировании и функциональном зонировании территорий как отдельных здравниц, так и кур
Містами в Австралії вважаються усі населені пункти з чисельністю від 1 тис. мешканців. Найбільші міста: Сідней — столиця Нового Південного Уельсу, Мельбурн, Брисбен, Аделаїда, Перт, Ньюкасл, Вуллонгонг, Канберра, Гобарт, Джилонг. Перше місце за площею (12 367,7 км²) і чисельністю населення займає Сідней. Австралія — історично високоурбанізована країна. Причиною цьому слугують як непривабливі природні умови величезних територій, так й історичний момент стрімкого захоплення усіх сільськогосподарських угідь скваттерами. Найбільші міста слугують адміністративними, промисловими і культурними центрами штатів і територій. Австралійські міста молоді (найстарішим по 200 років), вони виникали на порожньому місці. Усі міста будувались за генеральним планом перпендикулярних вулиць зорієнтованих за сторонами світу, що прийнятий 1829 року.У більшості міст вокзали, будівлі легіслатур, суду, школи та лікарні збудовані за єдиним взірцем. Усі великі міста країни — це портові міста, у Сіднеї, Брисбені та Гобарті портові споруди знаходяться поблизу ділових та історичних центрів.Головна маса невеличких містечок з населенням менше 10 тис. мешканців виконують в сільській місцевості роль адміністративних та торгових центрів, центрів первинної переробки сільськогосподарської сировини. Такі старі містечка за два століття майже не розрослися, їхнє населення переважно похилого віку. На противагу їм великі міста приваблюють більшу частину переселенців і невпинно розростаються
Містами в Австралії вважаються усі населені пункти з чисельністю від 1 тис. мешканців. Найбільші міста: Сідней — столиця Нового Південного Уельсу, Мельбурн, Брисбен, Аделаїда, Перт, Ньюкасл, Вуллонгонг, Канберра, Гобарт, Джилонг. Перше місце за площею (12 367,7 км²) і чисельністю населення займає Сідней. Австралія — історично високоурбанізована країна. Причиною цьому слугують як непривабливі природні умови величезних територій, так й історичний момент стрімкого захоплення усіх сільськогосподарських угідь скваттерами. Найбільші міста слугують адміністративними, промисловими і культурними центрами штатів і територій. Австралійські міста молоді (найстарішим по 200 років), вони виникали на порожньому місці. Усі міста будувались за генеральним планом перпендикулярних вулиць зорієнтованих за сторонами світу, що прийнятий 1829 року.У більшості міст вокзали, будівлі легіслатур, суду, школи та лікарні збудовані за єдиним взірцем. Усі великі міста країни — це портові міста, у Сіднеї, Брисбені та Гобарті портові споруди знаходяться поблизу ділових та історичних центрів.Головна маса невеличких містечок з населенням менше 10 тис. мешканців виконують в сільській місцевості роль адміністративних та торгових центрів, центрів первинної переробки сільськогосподарської сировини. Такі старі містечка за два століття майже не розрослися, їхнє населення переважно похилого віку. На противагу їм великі міста приваблюють більшу частину переселенців і невпинно розростаються