4. Установите соответствие:
Территория:
Среднегодовое количество выпадаемых осадков:
1. Амазонская низменность. А. Менее 100 мм.
2. Патагония.
Б. 2000-3000 мм.
3. Пустыня Атакама.
В. 100—250 мм.
5. Для юго-восточной части материка Южная Америка характерны следующие особенности
Климата: средние 1, +16°C, 1 = 0°С (минимальные температуры достигают значений -30 С),
общее количество осадков 100—250 мм в год, зима прохладная и малоснежная, а лето -
теплое и сухое, в течение года преобладают западные ветры и умеренные воздушные массы.
Это ...
1. Умеренный континентальный климат.
2. Умеренный морской климат.
3. Субтропический континентальный климат.
6.В переводе с языка местных индейцев название этого водопада означает «большая
Вода». Его географические координаты 25°, 30' ю. ш. и 54° з. д. Это ...
1. Водопад Анхель. 2. Ниагарский водопад.
3. Водопад Игуасу.
7. Для этой реки характерен следующий режим питания: время половодья
наступает в декабре-январе, межень -- в июне-июле. Это река ...
1. Амазонка. 2. Ориноко. 3. Парана.
8. Для большей части Патагонии характерна природная зона:
1. Саванны и редколесья (кампос).
2. Степи (пампа).
3. Полупустыни и пустыни.
Парана-находится в субтропическом, тропическом субэкваториальном поясе. Расположена на восточной части Южной Америке. На реке расположен известный водопад Игуасу.
Ориноко- единственная крупная река, расположенная на севере Южной Америке. Находится на Оринокской низменности. Вся река находится в стране- Венесуэла.
Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.