На севере страны находится Амазонская низменность (Амазония) — обширная долина одной из крупнейших рек мира. На севере она постепенно переходит в холмистые равнины северной части Гвианского плоскогорья (высота 150—700 м, отдельные вершины до 1200 м) , окружённые вдоль государственной границы крутыми скалами Серры-Имеры, Серры-Паримы и Серры-Пакараймы (гора Рорайма — 2772 м) . Почти всю оставшуюся территорию страны занимает Бразильское плоскогорье, которое повышается к югу и северо-востоку и круто обрывается к узкому краю береговой Приатлантической низменности. Крайние горные массивы (Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра и другие) достигают высоты 2890 м (гора Бандейра) . На запад от приатлантических массивов и остаточного кряжа («бразилид» ) — Серра-ду-Эспиньясу на месте тектонических впадин раскинулся пояс пластовых и моноклинарно-пластовых равнин (лавовое плато Параны и другие) ; в центре и на севере преобладают цокольные плоскогорья и равнины, которые чередуются с плато — шападами. На западе на территорию Бразилии заходит аккумулятивная низменность верховья реки Парагвай — Пантанал
Волинська область розташована в межах двох ландшафтних зон: мішаних лісів і широколистяних лісів. Основними фізико-географічними особливостями ландшафтів області Волинського Полісся є наявність крейдових порід, рівнинність, значний розвиток льодовикових форм рельєфу, карсту, високе залягання ґрунтових вод, розвинута річкова мережа, заозереність, перезволоженість і заболоченість, широкий розвиток долинних ландшафтів. Ландшафти Волинської височинної області характеризуються як рівнинні та горбисті природно-територіальні комплекси, які виникли серед широколистяних і хвойно-широколистяних лісів де, крейдові відклади, перекриті суцільним плащем лесових утворень на яких сформувались ґрунти чорноземного типу під трав’яною рослинністю та сірі опідзолені під широколистяними, дубово-грабовими лісами.
На севере страны находится Амазонская низменность (Амазония) — обширная долина одной из крупнейших рек мира. На севере она постепенно переходит в холмистые равнины северной части Гвианского плоскогорья (высота 150—700 м, отдельные вершины до 1200 м) , окружённые вдоль государственной границы крутыми скалами Серры-Имеры, Серры-Паримы и Серры-Пакараймы (гора Рорайма — 2772 м) . Почти всю оставшуюся территорию страны занимает Бразильское плоскогорье, которое повышается к югу и северо-востоку и круто обрывается к узкому краю береговой Приатлантической низменности. Крайние горные массивы (Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра и другие) достигают высоты 2890 м (гора Бандейра) . На запад от приатлантических массивов и остаточного кряжа («бразилид» ) — Серра-ду-Эспиньясу на месте тектонических впадин раскинулся пояс пластовых и моноклинарно-пластовых равнин (лавовое плато Параны и другие) ; в центре и на севере преобладают цокольные плоскогорья и равнины, которые чередуются с плато — шападами. На западе на территорию Бразилии заходит аккумулятивная низменность верховья реки Парагвай — Пантанал
Волинська область розташована в межах двох ландшафтних зон: мішаних лісів і широколистяних лісів. Основними фізико-географічними особливостями ландшафтів області Волинського Полісся є наявність крейдових порід, рівнинність, значний розвиток льодовикових форм рельєфу, карсту, високе залягання ґрунтових вод, розвинута річкова мережа, заозереність, перезволоженість і заболоченість, широкий розвиток долинних ландшафтів. Ландшафти Волинської височинної області характеризуються як рівнинні та горбисті природно-територіальні комплекси, які виникли серед широколистяних і хвойно-широколистяних лісів де, крейдові відклади, перекриті суцільним плащем лесових утворень на яких сформувались ґрунти чорноземного типу під трав’яною рослинністю та сірі опідзолені під широколистяними, дубово-грабовими лісами.