Частини світу — це найбільші глобальні географічні регіони, до яких належать материки чи їхні значні частини разом із прилеглими островами. Зазвичай виділяють шість частин світу:
Австралія і Океанія
Азія
Америка
Антарктида
Африка
Європа
Існує різниця між поняттями «материк» і «частина світу». Поділ на материки здійснюється за ознакою відокремлення водним простором від інших материків, а частини світу — поняття радше історико-культурне. Так, материк Євразія складається з двох частин світу — Європи та Азії. А частина світу Америка розташована на двох материках — Південна Америка і Північна Америка. До того ж частини світу містять і прилеглі острови, тому хоча й немає материка Океанія, відповідні острови входять до частини світу Австралія і Океанія.
Історично греки античного світу розділяли населену ними ойкумену на дім — Європу та схід — Азію. За часів Римської імперії, після захоплення південного узбережжя Середземного моря на картах з'явилася третя частина світу — Африка. Разом з Європою та Азією вона входить у Старий Світ. Четверта частина світу, яка об'єднує Північну та Південну Америку, — Новий Світ — стала відомою з настанням епохи Великих географічних відкриттів. Пізніше були відкриті ще дві частини світу: Австралія і Океанія у XVII столітті та Антарктида на початку XIX століття.
Після здобуття незалежності в 1991 році Україна стала на шлях ринкових перетворень, одним з елементів яких є активне залучення закордонних інвестицій. Однак темпи економічних реформ і результати залучення закордонного капіталу в Україну є досить повільними. Проаналізуємо інвестиційний клімат і вплив ПЗІ на національну економіку України.
В Україні прийнято цілу низку законодавчих актів, що регулюють іноземні інвестиції. Серед них – закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємництво", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій", "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", "Про режим іноземного інвестування".
Основним документом, що регламентує надходження в Україну прямих закордонних інвестицій, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" (1996 р.). Він гарантує закордонним інвесторам рівні права з вітчизняними підприємствами, захист від експропріації, вільний вивіз прибутків і дивідендів, певні пільги при проведенні імпортних операцій. Завдяки цим пільгам закордонний інвестор як внесок у статутний фонд підприємства може безмитно ввозити устаткування й інше майно. Згідно із законодавством закордонний інвестор також одержує гарантію того, що пільги, надані законом "Про режим іноземного інвестування" будуть діяти не менше 10 років.
В Україні у наступних галузях економіки існують обмеження на частку закордонної власності в статутному капіталі компанії: страхування, видавнича справа, сфера телекомунікацій, виробництво зброї й алкогольної продукції – 49%; стратегічні підприємства (їхній список затверджується урядом після узгодження з парламентом), включаючи телевізійні та радіостанції, - 30%.
Відповідно до українського антимонопольного регулювання будь-яке створене підприємство, або злиття чи поглинання за участю закордонного інвестора повинно бути затверджено антимонопольним комітетом. У результаті практично усі іноземні інвестори перед початком своєї діяльності в Україні змушені проходити через тривалу і не завжди відкриту процедуру одержання дозволу в антимонопольному комітеті.
Що стосується приватизації, то до середини 2000 року іноземні інвестори у приватизаційних процесах участі практично не брали. Ситуація змінилася в травні 2000 року, коли парламентом були внесені зміни до законодавчої бази української приватизації. Згідно з новими правилами приватизація почала здійснюватися тільки на грошовій основі. Нова політика дозволила українському уряду в 2000 році одержати від приватизації більше ніж 2,7 мільярдів гривень.
Значна частина приватизаційних доходів була отримана від продажу великих пакетів акцій машинобудівних, металургійних і нафтопереробних заводів. На думку більшості закордонних інвесторів, податкова система України є саме тим фактором, що вкрай негативно впливає на її інвестиційний клімат. Це пов’язано як із загальним високим рівнем оподатковування, так і з заплутаністю та складністю самої процедури податків і зборів.
Объяснение:
Частини світу — це найбільші глобальні географічні регіони, до яких належать материки чи їхні значні частини разом із прилеглими островами. Зазвичай виділяють шість частин світу:
Австралія і Океанія
Азія
Америка
Антарктида
Африка
Європа
Існує різниця між поняттями «материк» і «частина світу». Поділ на материки здійснюється за ознакою відокремлення водним простором від інших материків, а частини світу — поняття радше історико-культурне. Так, материк Євразія складається з двох частин світу — Європи та Азії. А частина світу Америка розташована на двох материках — Південна Америка і Північна Америка. До того ж частини світу містять і прилеглі острови, тому хоча й немає материка Океанія, відповідні острови входять до частини світу Австралія і Океанія.
Історично греки античного світу розділяли населену ними ойкумену на дім — Європу та схід — Азію. За часів Римської імперії, після захоплення південного узбережжя Середземного моря на картах з'явилася третя частина світу — Африка. Разом з Європою та Азією вона входить у Старий Світ. Четверта частина світу, яка об'єднує Північну та Південну Америку, — Новий Світ — стала відомою з настанням епохи Великих географічних відкриттів. Пізніше були відкриті ще дві частини світу: Австралія і Океанія у XVII столітті та Антарктида на початку XIX століття.
Аналіз інвестиційного клімату в Україні
Після здобуття незалежності в 1991 році Україна стала на шлях ринкових перетворень, одним з елементів яких є активне залучення закордонних інвестицій. Однак темпи економічних реформ і результати залучення закордонного капіталу в Україну є досить повільними. Проаналізуємо інвестиційний клімат і вплив ПЗІ на національну економіку України.
В Україні прийнято цілу низку законодавчих актів, що регулюють іноземні інвестиції. Серед них – закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємництво", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій", "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", "Про режим іноземного інвестування".
Основним документом, що регламентує надходження в Україну прямих закордонних інвестицій, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" (1996 р.). Він гарантує закордонним інвесторам рівні права з вітчизняними підприємствами, захист від експропріації, вільний вивіз прибутків і дивідендів, певні пільги при проведенні імпортних операцій. Завдяки цим пільгам закордонний інвестор як внесок у статутний фонд підприємства може безмитно ввозити устаткування й інше майно. Згідно із законодавством закордонний інвестор також одержує гарантію того, що пільги, надані законом "Про режим іноземного інвестування" будуть діяти не менше 10 років.
В Україні у наступних галузях економіки існують обмеження на частку закордонної власності в статутному капіталі компанії: страхування, видавнича справа, сфера телекомунікацій, виробництво зброї й алкогольної продукції – 49%; стратегічні підприємства (їхній список затверджується урядом після узгодження з парламентом), включаючи телевізійні та радіостанції, - 30%.
Відповідно до українського антимонопольного регулювання будь-яке створене підприємство, або злиття чи поглинання за участю закордонного інвестора повинно бути затверджено антимонопольним комітетом. У результаті практично усі іноземні інвестори перед початком своєї діяльності в Україні змушені проходити через тривалу і не завжди відкриту процедуру одержання дозволу в антимонопольному комітеті.
Що стосується приватизації, то до середини 2000 року іноземні інвестори у приватизаційних процесах участі практично не брали. Ситуація змінилася в травні 2000 року, коли парламентом були внесені зміни до законодавчої бази української приватизації. Згідно з новими правилами приватизація почала здійснюватися тільки на грошовій основі. Нова політика дозволила українському уряду в 2000 році одержати від приватизації більше ніж 2,7 мільярдів гривень.
Значна частина приватизаційних доходів була отримана від продажу великих пакетів акцій машинобудівних, металургійних і нафтопереробних заводів. На думку більшості закордонних інвесторів, податкова система України є саме тим фактором, що вкрай негативно впливає на її інвестиційний клімат. Це пов’язано як із загальним високим рівнем оподатковування, так і з заплутаністю та складністю самої процедури податків і зборів.