1.Преобладающие высоты-Восточно-Европейская равнина-самая большая высота 1200м
Тектоническая структуры залегающие в основании территории-Восточно Европейская в основании лежит древняя Русская платформа, образовавшаяся в докембрийский период – поэтому в основном рельеф равнинный. Но на древней платформе имеются выходы кристаллических пород – щиты. Поэтому на поверхности образовались возвышенности – Среднерусская, горы Хибины; в результате деятельности ледника – Приволжская, Валдайская, Тиманский кряж, Северные Увалы. Поэтому рельеф равнины – холмистый.
ВыводРельеф является отражением строения земной коры. Если платформа - то равнины, если складчатые области - равнины.Пример Восточно-Европейская платформа - Восточно-Европейская равнина.
2.Преобладающие высоты Западно Сибирская равнина-не превышают 150 м
Тектоническая структуры залегающие в основании территории- ее рельеф однообразный и плоский, сейсмически равнина стабильна и землетрясений там не бывает, горообразование не идёт.
ВыводРельеф местности зависит от строения земной коры. Если где-то земная кора имеет разлом, то в таких местах рельеф принимает форму ущелья или впадины, где часто образуются озера. В местах, где части земной коры, то есть литосферные плиты, сталкиваются, рельеф принимает форму гор, часто это тектонические и складчатые горы.
Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.
1.Преобладающие высоты-Восточно-Европейская равнина-самая большая высота 1200м
Тектоническая структуры залегающие в основании территории-Восточно Европейская в основании лежит древняя Русская платформа, образовавшаяся в докембрийский период – поэтому в основном рельеф равнинный. Но на древней платформе имеются выходы кристаллических пород – щиты. Поэтому на поверхности образовались возвышенности – Среднерусская, горы Хибины; в результате деятельности ледника – Приволжская, Валдайская, Тиманский кряж, Северные Увалы. Поэтому рельеф равнины – холмистый.
ВыводРельеф является отражением строения земной коры. Если платформа - то равнины, если складчатые области - равнины.Пример Восточно-Европейская платформа - Восточно-Европейская равнина.
2.Преобладающие высоты Западно Сибирская равнина-не превышают 150 м
Тектоническая структуры залегающие в основании территории- ее рельеф однообразный и плоский, сейсмически равнина стабильна и землетрясений там не бывает, горообразование не идёт.
ВыводРельеф местности зависит от строения земной коры. Если где-то земная кора имеет разлом, то в таких местах рельеф принимает форму ущелья или впадины, где часто образуются озера. В местах, где части земной коры, то есть литосферные плиты, сталкиваются, рельеф принимает форму гор, часто это тектонические и складчатые горы.
Объяснение:
Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту і значного підвищення рівня життя людей.
Блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – хто сильніший, той і виживе. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути, функціонували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок – на початку ХХI століття світ зіштовхнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією моралі, наростанням регіональних та міжетнічних конфліктів, тероризмом.
Ці обставини примусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації, такі як Римський клуб (із його знаменитою працею «Межі зростання»), Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксембург, Австрія), Міжнародну федерацію інститутів перспективних досліджень та інші, започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепція сталого розвитку (sustainable development). Він значною мірою став продовженням концепції ноосфери, сформульованої академіком В.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
Для України, яка перебуває в пошуку свого шляху, дуже важливо не припуститися принципових помилок. Ризик полягає в тому, що значно легше віддати перевагу успішному «шаблону», зокрема зовні привабливому економічному розвитку, без урахування в єдиній, цілісній моделі екологічної та соціальної сфер. Тим більше що втілення концепції сталого розвитку не гарантуватиме швидкого зростання добробуту людей, натомість вимагатиме напруженої роботи й консолідованих зусиль політиків, управлінців, учених та всього прогресивного населення України. Ще однією умовою сталого розвитку є політична воля з боку вищого керівництва держави на те, щоб пройти важким, але єдино правильним шляхом.