Столиця Австралійського Союзу:
А) Сідней; б) Мельбурн; в) Канберра; г) Аделаїда.
2. Найвищою точкою Австралійських Альп є гора .
3. Більшість населення Південної Америки розмовляє мовою.
4. Найбільша кількість опадів в Австралії:
А) на західному узбережжі; б) на північних півостровах та Тасманії; в) на узбережжі Великої Австралійської затоки; г) у центральних районах.
5. Річки Південної Америки мають переважне живлення:
А) снігове; б) льодовикове; в) дощове; г) підземними водами.
6. Представники тваринного світу саван Південної Америки – це:
А) антилопи, зебри, бегемоти, терміти; б) жирафи, носороги, коали, тапіри; в) тапіри, мурахоїди, терміти, броненосці; г) гієни, броненосці, ему, кенгуру.
Другий рівень ( )
1. Установіть залежність між регіонами та процесами, що тут відбуваються.
1 Анди
А Часто проникають холодні повітряні маси з Антарктики
2 Район озера Ейр
Б Часті землетруси
3 Острів Тасманія
В Водні об’єкти мають тимчасовий характер
4 Патагонія
Г Територія вкрита вологолюбною рослинністю
Д Скрізь протягом року панує екваторіальна повітряна маса
Третій рівень ( )
1. Назвіть усі відомі вам “рекорди” Південної Америки.
2. Поясніть, чому на Західноавстралійському плоскогір’ї зосереджені запаси рудних корисних копалин. Які саме з них тут добувають?
* Проводиться на розсуд учителя.
Четвертий рівень ( одне питання на вибір)
1. За картами атласу здійсніть уявну подорож південним тропіком у Південній Америці та Австралії. Поясніть причини схожості і відмінності в наборі й розташуванні природних зон на материках.
2. Охарактеризуйте основні екологічні проблеми материків. Запропонуйте шляхи їх розв’язання.
3. Порівняйте кліматичні особливості материків вздовж 30-ї паралелі. Поясніть причини схожості та відмінностей.
Варіант 2
Перший рівень ( )
1. Найбільша за площею країна Південної Америки:
А) Аргентина; б) Бразилія; в) Колумбія; г) Чилі.
2. Найвищою точкою Анд є гора .
3. Більшість населення Австралії розмовляє мовою.
4. Найбільшу кількість опадів до Південної Америки приносять:
А) мусони; б) пасати; в) західні вітри; г) бризи.
5. Більшість річок Австралії несе свої води:
А) до Індійського океану; б) у внутрішні райони материка; в) до Тихого океану; г) до Атлантичного океану.
6. Представники рослинного світу саван Австралії:
А) баобаб, акація, кебрачо, пальма; б) кавове дерево, вельвічія, евкаліпт, гевея; в) евкаліпт, акація, пляшкове дерево, трав’яне дерево; г) казуарин, евкаліпт, баобаб, дерево-какао.
Другий рівень ( )
1. Установіть залежність між регіонами та процесами, що тут відбуваються.
1) Великий Вододільний хребет
А Часті виверження вулканів
2) Амазонська низовина
Б На клімат вплив має тепла течія
3) Пустеля Атакама
В Водні об’єкти мають тимчасовий характер
4) Центральна низовина
Г Єдине джерело вологи для органіки – тумани Д Протягом року панує екваторіальна повітряна маса
Третій рівень ( )
1. Назвіть усі відомі вам “рекорди” Австралії.
2. Поясніть, чому на Бразильському та Гвіанському плоскогір’ях зосереджені запаси рудних корисних копалин. Які саме з них тут добувають?
Четвертий рівень ( одне питання на вибір)
1. За картами атласу здійсніть уявну подорож південним тропіком у Південній Америці та Австралії. Поясніть причини схожості і відмінності в наборі й розташуванні природних зон на материках.
2. Охарактеризуйте основні екологічні проблеми материків. Запропонуйте шляхи їх розв’язання.
3. Порівняйте кліматичні особливості материків уздовж 30-ї паралелі. Поясніть причини схожості та відмінностей.
1. Тихокеанское огненное кольцо
Тихоокеанское вулканическое огненное кольцо (Тихоокеанское огненное кольцо, Тихоокеанское кольцо) — полоса действующих вулканов, окаймляющая Тихий океан. Вулканы цепью протягиваются от полуострова Камчатка через Курильские, Японские, Филиппинские острова, далее через остров Новая Гвинея, Соломоновы острова, Новую Зеландию. Продолжением цепи являются вулканы северо-восточной Антарктиды, островов Огненной Земли, Анд, Кордильер и Алеутских островов. Всего в этой зоне — 328 действующих наземных вулканов из 540 известных на Земле.
В Тихом океане находится несколько зон спрединга (разрастания) океанической литосферы, главная из которых Восточно-Тихоокеанская (включает в себя подводные литосферные плиты Кокос и Наска) . По периферии океана происходит субдукция этой литосферы под обрамляющие континенты. Над каждой зоной субдукции протянулась цепочка вулканов, все вместе они и образуют Тихоокеанское кольцо. Но кольцо это неполное и прерывается там, где нет субдукции — от Новой Зеландии и вдоль антарктического побережья. Кроме того, ни субдукции, ни вулканизма нет на двух отрезках побережья Северной Америки: вдоль полуострова и штата Калифорния (более 2000 км) и к северу от острова Ванкувер (почти 1500 км) .
2. Вторая зона от Азорских о-вов простирается на восток через Альпы и Турцию. На юге Азии она расширяется, а затем сужается и меняет направление на меридиональное, следует через территорию Мьянмы, острова Суматра и Ява и соединяется с циркумтихоокеанской зоной в районе Новой Гвинеи.
Выделяется также зона меньшего размера в центральной части Атлантического океана, следующая вдоль Срединно-Атлантического хребта.
Существует ряд районов, где землетрясения происходят довольно часто. К ним относятся Восточная Африка, Индийский океан и в Северной Америке долина реки Святого Лаврентия и северо-восток США.
Иногда в районах, которые принято считать неактивными, происходят сильные землетрясения, как, например, в Чарлстоне (шт. Южная Каролина) в 1886.
( Лишнее можешь убрать )