Файлы ОС хранятся во внешней и долговременной памяти (на жестком, гибком или лазерном дисках). Но программы могут выполняться только если они находятся в оперативной памяти, поэтому файлы ОС необходимо загрузить в оперативную память. Диск (жесткий, гибкий или лазерный) , на котором находятся файлы ОС и с которого производится загрузка , называется системным. После включения ПК производится загрузка ОС с системного диска в оперативную память . Но для того, чтобы компьютер выполнял какую-то программу , эта программа уже должна находиться в оперативной памяти. Разрешение этого противоречия состоит в последовательной , поэтапной загрузки операционной системы. В постоянно-запоминающемся устройстве (ПЗУ) содержаться программы тестирования ПК и первого этапа загрузки ОС - это BIOS (базовая система ввода/вывода) . После включения питания процессор начинает выполнять программы самотестирования компьютера POST, то есть производится тестирование работо процессора , памяти и других аппаратных средств компьютера. После проведения этого самотестирования специальная программа в BIOS, и начинает поиск загрузчика ОС. Происходит поочередное обращение к имеющимся дискам и поиск на определенном месте (это в первом загрузочном секторе диска) наличия спец. программы Master Boot (программа загрузчика ОС). Эта программа загружается в ОС и ей передается управление работой компьютера. Программа ищет файлы ОС с системного диска и загружает их в оперативную память , в качестве программных модулей и передает им управление.
Довгий час знання, яких набувала людина протягом життя, передавались усно від покоління до покоління, що не забезпечувало безперервного поповнення бази знань людства в цілому. Безперервний процес збереження інформації забезпечила писемність, яка дозволяла накопичувати інформацію.
Спочатку люди викарбовували написи на камінні, потім видавлювали гострими паличками на глиняних дощечках. Писали паличками на папірусі, пензликами на шовку і перами на папері. Гусяче перо змінили ручки з металевим пером, а їх – графітові олівці, авторучки, а згодом друкарські машини.
Проте в роботі з текстами залишалося незмінним головне: щоб внести зміни в текст, його потрібно було щоразу переписувати або передруковувати. І лише застосування комп'ютерів і спеціальних програм принципово змінило технологію роботи з текстом. У чому ж полягають переваги у використанні ПК для обробки текстів?
Для роботи з текстом на ПК використовують: текстові редактори, текстові процесори та видавничі системи. У загальному їх називають системами обробки текстів – програми, які призначені для створення, редагування й друку текстових документів.
Текстовий редактор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати, форматувати та зберігати текст.
Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.
Настільна видавнича система (НВС) – це програма, за до якої можна створювати високоякісні оригінал-макети, що містять текст і графічні зображення для тиражування в друкарні.
• текстові процесори (Microsoft Word, Word Prefect, OpenOffice, Word-Star);
• настільні видавничі системи (Adobe PageMaker, Corel Ventura, Publisher, QuarkXPress).
Вивчаючи в 9-му класі роботу з текстовим процесором Word 2003, ви вже навчилися створювати текстові документи, редагувати і форматувати текст, вставляти в документ і форматувати векторні графічні зображення. Однак користувач майже завжди передбачає, що створений ним документ буде надрукований. Тому важливо оформити документ так, щоб він гарно виглядав не тільки на екрані, але й на аркуші паперу.
Довгий час знання, яких набувала людина протягом життя, передавались усно від покоління до покоління, що не забезпечувало безперервного поповнення бази знань людства в цілому. Безперервний процес збереження інформації забезпечила писемність, яка дозволяла накопичувати інформацію.
Спочатку люди викарбовували написи на камінні, потім видавлювали гострими паличками на глиняних дощечках. Писали паличками на папірусі, пензликами на шовку і перами на папері. Гусяче перо змінили ручки з металевим пером, а їх – графітові олівці, авторучки, а згодом друкарські машини.
Проте в роботі з текстами залишалося незмінним головне: щоб внести зміни в текст, його потрібно було щоразу переписувати або передруковувати. І лише застосування комп'ютерів і спеціальних програм принципово змінило технологію роботи з текстом. У чому ж полягають переваги у використанні ПК для обробки текстів?
Для роботи з текстом на ПК використовують: текстові редактори, текстові процесори та видавничі системи. У загальному їх називають системами обробки текстів – програми, які призначені для створення, редагування й друку текстових документів.
Текстовий редактор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати, форматувати та зберігати текст.
Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.
Настільна видавнича система (НВС) – це програма, за до якої можна створювати високоякісні оригінал-макети, що містять текст і графічні зображення для тиражування в друкарні.
Наприклад:
• текстові редактори (Multi-Edit, Блокнот, WordPad, Твір, Лексикон);
• текстові процесори (Microsoft Word, Word Prefect, OpenOffice, Word-Star);
• настільні видавничі системи (Adobe PageMaker, Corel Ventura, Publisher, QuarkXPress).
Вивчаючи в 9-му класі роботу з текстовим процесором Word 2003, ви вже навчилися створювати текстові документи, редагувати і форматувати текст, вставляти в документ і форматувати векторні графічні зображення. Однак користувач майже завжди передбачає, що створений ним документ буде надрукований. Тому важливо оформити документ так, щоб він гарно виглядав не тільки на екрані, але й на аркуші паперу.
Объяснение: