1. Берілген тұжырымдарды кезеңдерге сәйкес топтастырыңдар.
1. Билік ұрпақтан ұрпаққа берілді;
2. Патша заңдар шығарып, олардың орындалуын бақылап отырды;
3. Сенат басшылығында патша отырды;
4. Сенат жұмысын консулдар басқарды;
5. Заң жобалары халық жиналысында талқыланды;
6. Заңдар сенат бектікеннен кейін күшіне енген;
7. Заңдар тәртіп ережелерін реттеді;
8. Басқарудың мұндай түрі б.з.б. VIII-VI ғғ.болған;
9. Басқарудың мұндай түрі б.з.б. VI-V ғғ.болған.
Пресечение Рюриковичей Московских
Объяснение:
Династический кризис в России заключался в пресечении династии Рюриковичей Московских. Объединение Руси под властью Москвы означало единовластие московской ветви Рюриковичей, потомков Александра Невского, Ивана Калиты и Дмитрия Донского. Другие ветви Рюриковичей уже не могли претендовать на престол, только Рюриковичи Московские. Однако эта ветвь пресеклась после того, как у Ивана Грозного остался только один взрослый сын Фёдор, который унаследовал престол, но остался бездетным (двое других, Иван и Дмитрий, погибли при странных обстоятельствах; Иван был будто бы убит собственным отцом, Дмитрий будто бы погиб при игре в ножички от эпилептического припадка). После того, как Фёдор I Иванович умер бездетным, Рюриковичи Московские пресеклись, и начался династический кризис, который заключался в соперничестве знатных родов (Годуновых, Шуйских, Романовых) за право создать новую династию.
Духовенство. У Середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. Люди у Середньовіччі прагнули свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. Християнське духовенство поділялось на біле та чорне. До білого духовенства належали єпископи та священики, які обслуговували релігійні потреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства. Ядром повсякденного релігійного життя була парафія, яка об’єднувала жителів кількох сіл чи кварталів, на чолі парафії стояв парох – місцевий священик. У свою чергу парафія підпорядковувалась єпархії, на чолі з єпископом, а єпархії об’єднувались в архієпископство. На підтримку життєдіяльності церкви віряни сплачували десятину – десяту частину від своїх прибутків.
Світські феодали. Важливу роль в середньовічному суспільстві займали світські феодали, тобто «ті що воюють», тобто світські феодали. В середовищі феодалів сформувалась система васалітету – ієрархічна феодальна драбина. На її вершині був король – найбагатший власник землі. Саме він вважався верховним сеньйором, або сюзереном усіх феодалів. Нижче розміщувалися найбільші світські феодали – герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. Тому вони були залежними від короля та підпорядковувалися йому. Відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. Нижче розташовувалися рицарі. Потрібно зазначити, що в кожній країні система васалітету мала свої особливості, наприклад в Франції дотримувалися принципу: «васал мого васала – не мій васал». Натомість в Англії, всі підпорядковувалися безпосередньо королю.