1. Кто первым открыл Карагандинскую угольную долину? ​ 2. в каком году в Лондоне появилось «акционерное общество медных месторождений Атбасар»? ​
3. на каком промысле только у себя было добыто около 4 миллионов пудов соли​
4. в каком году на Доссорском промысле, вдоль реки Жем начали добывать большое количество нефти? ​
5.1891-1905 гг. Какие железные дороги начали строить в Казахстане?​

.6. Что такое» Дискриминация"?​
7. где были открыты основные очаги предприятий по переработке животноводческого сырья? ​
8. сколько заводов работало в Семипалатинской области в 1888 году?​
9. в каком городе построил мечеть предприниматель Шокабасов? ​
10. в каком году в Петропавловске открылся первый в Казахстане общественный банк? ​

Утро

Ранним утром на рассвете в римских домах раздавались первые звуки нового дня. Рабы натирали воском мрамор и занимались другими хозяйственными делами. Сами хозяева тоже рано, за вычетом тех случаев, когда вечеринки переходили в ночные гуляния с друзьями.

Римляне торопились на работу. Правда, работали они до полудня и день через два, поскольку праздники в Древнем Риме преобладали над буднями. Работающих женщин в Древнем Риме было немного и заняты они были в основном в ремесленных мастерских.

В отличие от принципа лишения и страдания, узаконенного несколько веков позже Церковью, язычники древнего Рима следовали принципу удовольствия. Если не было бога, который мог бы стать покровителем удовольствия во всех его формах, римляне его заимствовали или придумывали сами.

День

Форумы Древнего Рима поначалу являлись  обыкновенными рынками. Но в имперский период здесь проходили торжественные шествования завоевателей. Самые последние события можно было узнать только на форумах. И хлеб, и зрелища - все можно было дать и получить здесь жителю древнего города.

Древние римляне считали, что истина в воде. Были построены акведуки и термы, которые стали средоточием новой культуры и образа жизни в Древнем Риме. Термы Диоклетиана и Каракаллы ежедневно посещали тысячи римлян от мала до велика. Библиотеки, площадки для игры, оздоровительные процедуры чередовались с отдыхом и солнечными процедурами, а "в кулуарах" терм или напрямую в бассейнах решались судьбы республики.

Римская цивилизация наслаждалась противоборством мужской силы в самом грубом виде на многочисленных аренах и стадионах. Вид и запах крови будоражил и опьянял многотысячные толпы зрителей Колизея, а гладиаторы-победители становились кумирами.

Большой Цирк, или Чирко Массимо, который мог вместить до 300 !! тысяч зрителей, сотрясал возгласами и ревом восторженной во время конных соревнований  публики римское небо почти ежедневно. А ведь это было лишь малой частью индустрии развлечений в Древнем Риме. Существовали цирки, в которых проводились сражения на воде и на кораблях в натуральную величину

Вечер

Утомленные солнцем и празднованиями римляне перед сном забегали в таверны (аналог нынешнего фастфуда - быстрого питания) либо торопились домой. Если принимали гостей, по всем правилам ужин становился понятием ооочень растяжимым.

Объяснение:

Соціальна структура населення республіки і країни в цілому, як вважалося, складалася з двох класів: робітничого класу й колгоспного селянства і соціальної групи (верстви) — інтелігенції.

На початок 60-х рр. чисельність робітників перевищила половину всіх зайнятих у народному господарстві республіки, а на 1985 р. становила 60 % їх кількості. Здійснення науково-технічного прогресу, передусім в індустріальному виробництві, незважаючи на екстенсивність його розвитку, а також вичерпання вільних робочих рук, зумовили поступове зниження темпів зростання кількості робітників.

Щодо визначення кількісної характеристики робітників, то вони, як правило, поширювалися на весь клас, без урахування значних внутрікласових відмінностей, що існували в їхньому середовищі. За офіційними формулюваннями того часу, зростання ролі робітничого класу зумовлювалося тим, що він був нанчисельнішим класом суспільства, зайнятим у найважливіших галузях суспільного виробництва, відзначався революційністю, організованістю й колективізмом, а також високим культурно-технічним та професійно-кваліфікаційним рівнем. При цьому не бралося до уваги, що ці якісні показники були різними у цілих верств і груп робітників. До всього нагромадження негативних тенденцій у народному господарстві не могло не позначитися на суспільній активності робітничого класу, його голосу проти деформацій у суспільно-політичному житті не було чути, принаймні, в Україні.

Різноманітні кількісні та якісні зміни відбувались у складі колгоспного селянства. Значна частина сільського населення залишала села й подавалася до міст або на великі будови, які велися в багатьох місцях республіки й країни. Внаслідок цього середньорічна кількість колгоспників, які брали участь у громадському господарстві колгоспів, скоротилася в республіці з 6,4 млн. чоловік у 1960 р. до 3,9 млн. чоловік у 1985 р. З половини всього населення України до третини зменшилася за ці роки й загальна кількість жителів села. Міграція сільського населення суттєво позначилася на стані сільськогосподарського виробництва, яке так і не змогло забезпечити промисловість достатньою кількістю сировини, а населення — продуктами харчування.

Причини, які призводили до міграції селян, до мало ефективної праці тих, хто залишався на селі, коренилися передусім у невірно вирішуваних проблемах власності, виробничих відносинах на селі, в умовах і оплаті праці, у вкрай незадовільних соціальних та культурно-побутових умовах життя.

Випереджаючими темпами зростала чисельність інтелігенції України. Через те, що офіційна статистика не подає відомостей про цю групу суспільства, науковці при аналізі кількісних і якісних змін у складі інтелігенції використовують дані про фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою, що є найбільш близькими до неї. Протягом вказаних років її чисельність зросла більш як у 3,5 раза й досягла чверті всіх зайнятих у народному господарстві. Високі темпи збільшення кількості інтелігенції зумовлювалися потребами науково-технічного і соціального прогресу й одночасно відповідали їм, сприяли поповненню практично всіх галузей народного господарства фахівцями з вищою і середньою спеціальною освітою, засвідчували певне зростання інтелектуального потенціалу нації. Поряд із цим відбувалося зниження суспільного престижу розумової праці, знань, високого професіоналізму, до чого призводили деформації у різних сферах життєдіяльності, не* компетентність, що міцно ввійшла в наше життя, вкрай низька оплата праці дипломованих фахівців.