27 липня 1830 року у Франції почалась революція, в ході котрої було повалено владу короля Карла X, антиконституційні укази якого стали причиною заворушень в Парижі. 2 серпня він був змушений зректися престолу і став останнім монархом Франції з династії Бурбонів. Політика короля Карла X Бурбона, який прийшов до влади в 1824 роціпо смерті брата, Людовика XVIII, була направлена на реставрацію абсолютної монархії. Консерватор і противник громадянських свобод, в 1829 році він призначив прем'єр-міністром уряду і міністром закордонних справ переконаного монархіста Жюля Огюста Поліньяка, діяльність якого була вкрай непопулярна серед дрібної буржуазії і робітників, а також депутатів навіть поміркованих правих поглядів. 18 березня 1830 року Палата депутатів звернулась до Карла X з вимогою відставки кабінету Поліньяка, натомість король розпустив парламент, а коли опозиційні політики переконливо виграли на виборах, проведених в червні-липні, 25 липня 1830 року Карл X, не скликаючи засідання парламенту, видав чотири укази, якими розпускав парламент, змінював виборче законодавство, надавши право голосувати лише власникам землі, і відновив цензуру. Введення цих ордонансів позбавляло буржуазію будь-якого впливу на законодавство і відновлювало земельну аристократію в положенні єдиного правлячого класу Франції. Явне порушення королем конституційних прав і свобод, законодавчо закріплених ще у 1814 році, викликало заворушення у Парижі, які 27 липня 1830 року переросли у барикадні бої, а 29 липня, після часткового переходу на бік повсталих солдатів, - захоплення палаців Лувр і Тюільрі. Після того, як 30 липня над королівським палацом замайорів французький триколор, палата депутатів проголосила герцога Філіпа Орлеанського намісником королівства і наказала заарештувати Поліньяка й більшість його міністрів. За цих умов, 2 серпня Карл X зрікся престолу сам і змусив зректися свого сина, який 20 хвилин пробув королем Людовиком XIX, призначивши спадкоємцем престолу 10-річного внука Анрі Шамбора при регентстві герцога Орлеанського. У відповідь Палата депутатів відмовилась визнавати Анрі королем і 9 серпня, в порушення процедури, передала престол регенту, який став королем Луї Філіпом I. Відразу після зречення Карл X емігрував до Великобританії, звідки переїхав до Австрійської імперії, де й помер в 1836 році від холери. Принц Поліньяк намагався втекти, але був схоплений 15 серпня 1830 року, відданий під суд і засуджений до пожиттєвого ув'язнення, яке через шість років замінили на вислання з країни. «Король-громадянин» Луї Філіп I в 1848 році був змушений зректися престолу під час Лютневої революції і через два роки помер в еміграції у Великій Британії.
1. Незадоволення різних верств населення Франції режимом Бурбонів, який намагався відновити старі порядки.
2. Загострення політичної обстановки в країні внаслідок приходу до влади крайніх монархістів, які сформували уряд.
Французький Велика революція
Причини революції
1. Суперечності між розвитком ринкових відносин у країні та застарілим соціальним, економічним і політичним ладом феодальної Франції.
2. Криза абсолютизму у Франції.
3. Незадоволення широких мас населення пануванням феодальних порядків, поділом суспільства на стани, привілеями дворян і духівництва.
27 липня 1830 року у Франції почалась революція, в ході котрої було повалено владу короля Карла X, антиконституційні укази якого стали причиною заворушень в Парижі. 2 серпня він був змушений зректися престолу і став останнім монархом Франції з династії Бурбонів.
Політика короля Карла X Бурбона, який прийшов до влади в 1824 роціпо смерті брата, Людовика XVIII, була направлена на реставрацію абсолютної монархії. Консерватор і противник громадянських свобод, в 1829 році він призначив прем'єр-міністром уряду і міністром закордонних справ переконаного монархіста Жюля Огюста Поліньяка, діяльність якого була вкрай непопулярна серед дрібної буржуазії і робітників, а також депутатів навіть поміркованих правих поглядів.
18 березня 1830 року Палата депутатів звернулась до Карла X з вимогою відставки кабінету Поліньяка, натомість король розпустив парламент, а коли опозиційні політики переконливо виграли на виборах, проведених в червні-липні, 25 липня 1830 року Карл X, не скликаючи засідання парламенту, видав чотири укази, якими розпускав парламент, змінював виборче законодавство, надавши право голосувати лише власникам землі, і відновив цензуру. Введення цих ордонансів позбавляло буржуазію будь-якого впливу на законодавство і відновлювало земельну аристократію в положенні єдиного правлячого класу Франції.
Явне порушення королем конституційних прав і свобод, законодавчо закріплених ще у 1814 році, викликало заворушення у Парижі, які 27 липня 1830 року переросли у барикадні бої, а 29 липня, після часткового переходу на бік повсталих солдатів, - захоплення палаців Лувр і Тюільрі. Після того, як 30 липня над королівським палацом замайорів французький триколор, палата депутатів проголосила герцога Філіпа Орлеанського намісником королівства і наказала заарештувати Поліньяка й більшість його міністрів.
За цих умов, 2 серпня Карл X зрікся престолу сам і змусив зректися свого сина, який 20 хвилин пробув королем Людовиком XIX, призначивши спадкоємцем престолу 10-річного внука Анрі Шамбора при регентстві герцога Орлеанського. У відповідь Палата депутатів відмовилась визнавати Анрі королем і 9 серпня, в порушення процедури, передала престол регенту, який став королем Луї Філіпом I.
Відразу після зречення Карл X емігрував до Великобританії, звідки переїхав до Австрійської імперії, де й помер в 1836 році від холери. Принц Поліньяк намагався втекти, але був схоплений 15 серпня 1830 року, відданий під суд і засуджений до пожиттєвого ув'язнення, яке через шість років замінили на вислання з країни. «Король-громадянин» Луї Філіп I в 1848 році був змушений зректися престолу під час Лютневої революції і через два роки помер в еміграції у Великій Британії.