В ряды Красной Армии было призвано 1 млн 200 тыс. чел. в дополнение к 178 тысячам служивших в армии СССР. Воины Казахстана принимали участие во всех сражениях. В начале войны в числе защитников Брестской крепости были сотни казахстанцев[1].
В Московской битве, начавшейся в конце сентября 1941 года, особенно отличились 316-я стрелковая дивизия под командованием генерала И. В. Панфилова и 312-я стрелковая дивизия под командованием полковника А. Ф. Наумова[1].
Героическое сопротивление врагу оказал 1073-й стрелковый полк под командованием Бауыржана Момышулы. В обороне Москвы проявили героизм политработники Панфиловской дивизии П. Б. Вихрев, М. Габдуллин, автоматчик Т. Тохтаров. Начиная с 6 сентября 1941 года казахстанские военные соединения принимали активное участие в обороне Ленинграда. Летом 1942 года казахстанцы вошли в прифронтовую зону Сталинградской битвы. В Курской битве и на других фронтах сражались казахстанские соединения и части, они освобождали от оккупантов Белоруссию, Прибалтику, Молдавию, Украину и страны Восточной Европы[1].
В битве за Днепр и освобождении Киева героически[2] воевал 47-й отдельный гвардейский танковый полк прорыва Галия Адильбековича Адильбекова[3], проявившего себя с первых дней войны: в битве за Витебск (1941), в контрнаступлении под Трубчевском[4] (1941), под Сталинградом (1942).
Воины-казахстанцы внесли свой вклад в освободительную миссию Красной Армии. Они штурмовали Берлин, участвовали в водружении Знамени Победы над рейхстагом. В числе боевых соединений, освобождавших Польшу, Болгарию, Чехословакию, Венгрию, Румынию, Югославию, Австрию, были сформированные в республике дивизии: 72-я гвардейская Красноградская, 73-я Сталинградско-Дунайская, 27-я гвардейская Новобугская, 150-я Идрицкая Берлинская, 314-я Кингисеппская стрелковая и др.[1]
9.Зовнішня політика. Річ Посполита в результаті Лівонської війни захопила частину Лівонії. На початку XVII ст. скориставшись скрутним становищем Московської держави, Польща здійснила інтервенцію і відібрала у Москви Смоленськ та Чернігово-Сіверську землю. Для війн були потрібні війська. В Речі Посполитій шляхта складала 8-10 % населення (седньоєвропейський показник - 1-3 %). Подібна ситуація була і в Іспанії. Польща ж обирає свій напрямок конкісти – починає експансію на Схід. Ця політика привела до зіткнення з Туреччиною. Велика Порта також хотіла захопити території у Східній Європі. У XVII ст. відбулось три польсько-турецьких війни: 1620 - 1621 (Хотинська війна), 1672 - 1676 (перехід Поділля під владу Туреччини, правління Дорошенка), 1683 - 1699 (розгром турок під Віднем, повернення Поділля та Правобережної України).
У 1648 р. вибухнула Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. Пошуки союзника привели Б. Хмельницького до угоди з московським царем. З цього моменту боротьба поляків з українським народом у межах Речі Посполитої перетворилася на зовнішню війну з Московською державою.
Скориставшись скрутними для Речі Посполитої обставинами, Швеція обрушила на неї справжню навалу. її недаремно назвали «шведським потопом»: майже всі польські землі опинилися в руках загарбників. Проти ворога піднявся народ. У запеклій боротьбі він очистив свою країну від шведських окупантів. Але спокій виявився недовгим. Знову почалася затяжна війна з Росією, яка продовжувалася до 1667 р., коли було укладено договір про Андрусівське перемир'я. За його умовами Річ Посполита повернула царю Смоленськ і Сіверські землі. Україну було поділено по Дніпру на дві частини: Лівобережжя залишилось у складі Росії, а Правобережжя, окрім Києва, знову перейшло під владу Речі Посполитої. В історії Речі Посполитої почалась епоха потрясінь і занепаду, яка тривала до середини XVIII ст. 11.Реформація в Польщі — релігійний і соціальний рух, що існував з 1620-х років до середини XVII століття.
В Московской битве, начавшейся в конце сентября 1941 года, особенно отличились 316-я стрелковая дивизия под командованием генерала И. В. Панфилова и 312-я стрелковая дивизия под командованием полковника А. Ф. Наумова[1].
Героическое сопротивление врагу оказал 1073-й стрелковый полк под командованием Бауыржана Момышулы. В обороне Москвы проявили героизм политработники Панфиловской дивизии П. Б. Вихрев, М. Габдуллин, автоматчик Т. Тохтаров. Начиная с 6 сентября 1941 года казахстанские военные соединения принимали активное участие в обороне Ленинграда. Летом 1942 года казахстанцы вошли в прифронтовую зону Сталинградской битвы. В Курской битве и на других фронтах сражались казахстанские соединения и части, они освобождали от оккупантов Белоруссию, Прибалтику, Молдавию, Украину и страны Восточной Европы[1].
В битве за Днепр и освобождении Киева героически[2] воевал 47-й отдельный гвардейский танковый полк прорыва Галия Адильбековича Адильбекова[3], проявившего себя с первых дней войны: в битве за Витебск (1941), в контрнаступлении под Трубчевском[4] (1941), под Сталинградом (1942).
Воины-казахстанцы внесли свой вклад в освободительную миссию Красной Армии. Они штурмовали Берлин, участвовали в водружении Знамени Победы над рейхстагом. В числе боевых соединений, освобождавших Польшу, Болгарию, Чехословакию, Венгрию, Румынию, Югославию, Австрию, были сформированные в республике дивизии: 72-я гвардейская Красноградская, 73-я Сталинградско-Дунайская, 27-я гвардейская Новобугская, 150-я Идрицкая Берлинская, 314-я Кингисеппская стрелковая и др.[1]
Это прям полный ответ, можно сократить)
9.Зовнішня політика. Річ Посполита в результаті Лівонської війни захопила частину Лівонії. На початку XVII ст. скориставшись скрутним становищем Московської держави, Польща здійснила інтервенцію і відібрала у Москви Смоленськ та Чернігово-Сіверську землю. Для війн були потрібні війська. В Речі Посполитій шляхта складала 8-10 % населення (седньоєвропейський показник - 1-3 %). Подібна ситуація була і в Іспанії. Польща ж обирає свій напрямок конкісти – починає експансію на Схід. Ця політика привела до зіткнення з Туреччиною. Велика Порта також хотіла захопити території у Східній Європі. У XVII ст. відбулось три польсько-турецьких війни: 1620 - 1621 (Хотинська війна), 1672 - 1676 (перехід Поділля під владу Туреччини, правління Дорошенка), 1683 - 1699 (розгром турок під Віднем, повернення Поділля та Правобережної України).
У 1648 р. вибухнула Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. Пошуки союзника привели Б. Хмельницького до угоди з московським царем. З цього моменту боротьба поляків з українським народом у межах Речі Посполитої перетворилася на зовнішню війну з Московською державою.
Скориставшись скрутними для Речі Посполитої обставинами, Швеція обрушила на неї справжню навалу. її недаремно назвали «шведським потопом»: майже всі польські землі опинилися в руках загарбників. Проти ворога піднявся народ. У запеклій боротьбі він очистив свою країну від шведських окупантів. Але спокій виявився недовгим. Знову почалася затяжна війна з Росією, яка продовжувалася до 1667 р., коли було укладено договір про Андрусівське перемир'я. За його умовами Річ Посполита повернула царю Смоленськ і Сіверські землі. Україну було поділено по Дніпру на дві частини: Лівобережжя залишилось у складі Росії, а Правобережжя, окрім Києва, знову перейшло під владу Речі Посполитої. В історії Речі Посполитої почалась епоха потрясінь і занепаду, яка тривала до середини XVIII ст. 11.Реформація в Польщі — релігійний і соціальний рух, що існував з 1620-х років до середини XVII століття.
Объяснение: