1. В результате какого события советским войскам удалось взять Берлин?
2. Кто командовал вооружёнными силами западных стран во время открытия второго фронта?
3. Какие основные во обсуждались представителями стран-участниц антифашистской коалиции?
4. Почему СССР внёс наибольший вклад в победу над фашизмом?
5. Причины победы советского народа в годы Второй мировой войны.
6. Что означало Знамя Победы для советского солдата?
7. В чём проявилось мужество солдат, водрузивших флаг над Рейхстагом?
8. Почему при реконструкции Рейхстага было решено сохранить часть надписей, которые сделали советские солдаты весной 1945 года?
9. Кто стала символом Победы?
10. Укажите результаты Берлинской операции.
4 февраля в Верхнеудинске начал работать Восточный институт, переведённый из Владивостока в связи с русско-японской войной.
15 февраля студенты Восточного института составили резолюцию с критикой на профессуру, о её в научном и учебном процессах.
29 февраля состоялось совещание членов профессорской корпорации Восточного института. Совещание постановило: 1) признать резолюцию студентов оскорбительной для всей профессорской корпорации, 2) прекратить чтение лекций студентам, 3) если высказанные взгляды разделяются всеми студентами или большинством их, то корпорация профессоров и преподавателей института подаёт в отставку, 4) возвращение к своим обязанностям настоящего состава профессоров возможно лишь под условием выхода из института всех студентов, оскорбивших его принятием упомянутой резолюции.
Студенты отказались подписать лист с постановлением совещания профессуры[1].
Шинкман, Мирский и Окунцов были приговорены к смертной казни. Однако, по поводу приговора в столичной печати начались протесты. Против вынесенного приговора выступил Петербургский Союз писателей. В результате смертная казнь всем троим была заменена бе каторгой.
Зовнішня політика Сполучених Штатів Америки визначається Президентом та здійснюється Державним департаментом на чолі з Державним секретарем.
Сполучені Штати Америки проводять складну зовнішню політику, основними принципами якої проголошені «будівництво безпечного світу» і «поширення демократії на користь американського народу та міжнародної спільноти»[1]. Сполучені Штати відіграють вкрай важливу роль у міжнародних відносинах, мають найрозвиненішу у світі мережу дипломатичних представництв. США — член-засновник Організації Об'єднаних Націй і Північно-Атлантичного альянсу, член Ради Безпеки ООН. Дипломатія США бере найактивнішу участь у розв'язанні практично всіх міжнародних конфліктів і суперечок.
Колишній державний секретар США Колін Павелл називав зовнішню політику США «агресивною у сенсі ставлення до викликів і проблем».[2]. З 1940-их років, коли адміністрація Рузвельта відмовилась від політики невтручання, США виступали ініціаторами безлічі збройних конфліктів та військових переворотів в усьому світі, серед яких переворот в Ірані у 1953 році, Операція у затоці Свиней у 1961 році, війни в Югославії 1999, Афганістані та Іраку (2001, 2003).
Один із напрямів у зовнішній політиці США, за власним самовизначенням, є проведення політики «М'якої сили» (Soft power). М'яка сила — це здатність держави (союзу, коаліції) досягти бажаних результатів у міжнародних справах через переконання, а не придушення (нав'язування, примус). «М'яка сила» діє, спонукаючи інших дотримуватись (або домагаючись їхньої власної згоди додержуватись, або роблячи вигідним додержання) певних нормам поведінки та інституцій на міжнародній арені, що і приводить її носіїв до досягнення бажаного результату фактично без примусу". Це поняття належить відомому американському політологу на ім'я Джозеф Най молодший.
Невдоволення подібним лунає в різних країнах світу, де американські принципи світоустрою часто сприймаються як диктат та бажання нав'язати власну систему цінностей. Критика світової політики США багато в чому обумовлена тим, що первісно подібний підхід до розрішення глобальних проблем формувався в тому числі, і як інструмент розповсюдження свого геополітичного впливу, оскільки його реалізація надавала Вашингтону конкурентні переваги у боротьбі за ринки збуту в різних регіонах, що дозволяло досягти там і політичного домінування[3].