1. Время правления Ивана III: 1) 1505 1533 гг.; 2) 1462-1505 гг.; 3) 1533-1584 гг.; 4) 1584-1598 гг.
2. Елена Глинская фактически управляла Россией в: 1) 1530-1535 гг.; 2) 1530-1538 гг.; 3) 1530-1540 гг.; 4) 1533-1538 гг.
3. Денежную реформу провел(а): 1) Елена Глинская; 2) боярин Иван Шуйский; 3) Софья Палеолог; 4) Василий III.
4. В Избранную раду входили: 1) Б.Годунов и В. Шуйский; 2) А.Адашев и А Курбский; 3) И.Пересветов и И.Волоцкий; 4) С.Полоцкий и В. Старицкий.
5. Сословно-представительной монархией Россия стала после: 1) ликвидации системы боярских кормлений; 2) вхождения в Избранную раду незнатных людей; 3) ограничение местничества; 4) созыва первого Земского собора.
6. Развитие поместного землевладения является одним из признаков формирования: 1) родовых союзов; 2)военно-политических союзов; 3) централизованного государства4 4) Древнерусского государства.
7. Судебник 1550 г. был утвержден: 1) Избранной радой; 2) на Земском соборе; 3) Боярской думой: 4) на Стоглавом соборе.
8. Судебник 1550 г.: 1) разрешил крестьянам уходить от помещиков в любое время года, увеличив лишь плату за пожилое; 2) отменил право Юрьева дня и таким образом окончательно закрепостил крестьян; 3) подтвердил право Юрьева дня, увеличив размер пожилого; 4) оставил без изменения форму перехода крестьян от одного помещика к другому, закрепленную в Судебнике 1497 г.
9. Разрядный приказ при Иване IV ведал: 1) военным делом; 2) внешней политикой; 3) землевладением; 4) органами местного самоуправления.
10. Опричнина – это период: 1) 1547-1584 гг.; 2)1556-1570 гг.; 3) 1565-1572 гг.; 4) 1570-1584 гг.
11. Указ о ведении урочных лет:1)запрещал переход крестьян от одного землевладельца к другому в юрьев день; 2) определял единый для всей страны срок перехода крестьян; 3) устанавливал срок оплаты за проживание крестьян на земле; 4) разрешал поиск помещиками беглых крестьян в течение пяти лет.
12. Одно из последствий опричнины6 1)массовое переселение крестьян и посадских людей на опустевшие земли; 2) утверждение неограниченной власти царя; 3) укрепление обороно страны; 4) становление помещичьего землевладения.
13. К периоду опричнины относится: 1)набег Девлет-Гирея на Москву; 2) начало Ливонской войны; 3) покорение Казани; 4) отмена кормлений.
14. Одним из итогов внешней политики России в XVI в. стало: 1) присоединение Средней Азии; 2) завоевание Казанского и Астраханского ханств; 3) присоединение Крыма; 4) завоевание выхода к Черному морю.
15. Территория, вошедшая в состав России в к. XVI в.: 1) Литва; 2) Крым; 3) Дальний Восток; 4) Западная Сибирь.
16. Наместник – это: 1) владелец удела или вотчины; 2) должностное лицо, которое великий князь ставил во главе уезда; 3) должностное лицо, возглавлявшее какой-либо приказ; 4) воевода, глава дворянского войска в каком-либо уделе («на местах»)
17. Уложение о службе 1556 г. определяло нормы обязательной службы в царском войске для: 1)крестьян; 2) посадских людей; 3) землевладельцев; 4) всех категорий населения.
18. К концу правления Ивана Грозного Россия: 1) вошла в состав Речи Посполитой; 2) оказалась в состоянии затяжного кризиса, вызванного опричниной и поражением в Ливонской войне; 3) приобрела значительный международный авторитет и имела много союзников; 4) стала процветающей в экономическом отношении страной.
19. К реформам Избранной рады относятся: 1) отмена кормлений; 2) учреждение патриаршества; 3) установление единицы налогообложения – сохи; 4) введение местничества.
20. Идейный лидер иосифлян: 1) священник Сильвестр; 2) Нил Сорский; 3) Вассиан Патрикеев; 4) Иософ Волоцкий.
21. Первая русская печатная книга: 1)»Часословец»; 2) «Степенная книга»; 3) «Апостол»; 4) «Казанская истори».
22. Идейный лидер нестяжателей: 1) Нил Сорский; 2) священник Сильвестр; 3)митрополит Зосима; 4) Иосиф Волоцкий.
23. В центре разногласий русского православного духовенства был во о: 1) выборы митрополита; 2) теории «Москва – Третий Рим»; 3) взаимоотношении церкви и государственной власти; 4) церковных богатствах НАД О
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення: