Прокричали первые петухи. начало рассветать. в избе прошлёпала кухарка марфуша. она пошла на кухню. в углу возле иконы она перекрестилась, прошептала утренние молитвы и засуетилась: надо готовить еду для хозяев. заслышав топанье марфуши, встал боярин мстислав всеволодович. он не любил нежиться в постели. к этому приучал и своих сыновей. встав с постели, боярин, подойдя к красному углу, где висела икона божьей матери, перекрестился. мстислав был ладный, росту высокого, свежий лицом, русоволосый, бородка клином – не скажешь, сколько ему лет: и тридцать дать можно и пятьдесят. надев на себя белую косоворотку из тонкого полотна, красный кафтан, на ноги - красивые кожаные сапоги с загнутыми к верху носами, расшитые золотом и шёлком, вышел из горницы. на улице была летняя роса, воздух чист и свеж, перекликались петухи, мычали коровы и блеяли овцы. в лучах утреннего солнца сверкали его хоромы: в центре усадьбы - терем – высокое деревянное, сделанное из сосны здание – башня, где размещалось отапливаемое помещение – изба, а также холодные горницы –повалуши, летние спальни – клети. рядом с теремом находятся неотапливаемые помещения. они соединены с избой переходом – сенями. в одном из этих помещений и была голубятня. хозяин, заглянув в голубятню, выпустил стаю голубей. они поднимались всё выше и дальше. «эх, быть бы птицей! » - подумал боярин. и вернулся в дом к заутрене. солнце поднималось всё выше. вся прислуга была на ногах. немного понежившись в летней спальне, стала собираться княгиня анна. это красивая, доброго нрава женщина. к полудню вместе с братом лют и старшими сыновьями ярополк и добрыня, боярин стал собираться на охоту - любимое занятие бояр и князей. к этому времени подоспели любители охоты из соседних имений. всего набралось человек тридцать. охота была на оленей. самым удачливым оказался старший сын ярополк. после охоты вечером было застолье. на столах было много вина на меду и мясных явств. лишь глубоко за полночь все стали расходиться по своим опочевальням. уже засыпая, мстислав подумал: « надо бы проверить успехи по учебе у младших детей и потренировать их в стрельбе из ».
Брест-Литовський мирний договір від 27 січня (9 лютого) 1918 р. – мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, підписана Бресті (Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Делегація УНР складалася із представників Центральної ради та Генерального секретаріату: прем’єр-міністра В. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, С. Остапенка та О. Севрюка (став головою наприкінці переговорів, підписав договір). За партійним складом це були есери і соціал-демократи. Принциповою позицією делегації був її статус представництва самостійної держави.
Підписанню Центральними державами договору з УНР передувало визнання її повноправним часником переговорів (всупереч заяві Л. Троцького про присутність в радянській делегації представників від українського радянського Народного Секретаріату). Також в ході переговорів в Бресті-Литовському радянська делегація змушена була визнати легітимність представництва УНР і незалежність самої республіки.
З умовами договору, до складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії.
Натомість УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам промислову і сільськогосподарську продукцію.
Брестський договір, підписаний 3 березня 1918 р. між Центральними державами та РРФСР, зобов’язував раднарком останньої визнати законність Центральної Ради і її Народного Секретаріату, припинити політичну пропаганду в УНР, вивести з неї радянські війська і підписати мирний договір.
Брест-Литовський мирний договір від 27 січня (9 лютого) 1918 р. – мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, підписана Бресті (Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Делегація УНР складалася із представників Центральної ради та Генерального секретаріату: прем’єр-міністра В. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, С. Остапенка та О. Севрюка (став головою наприкінці переговорів, підписав договір). За партійним складом це були есери і соціал-демократи. Принциповою позицією делегації був її статус представництва самостійної держави.
Підписанню Центральними державами договору з УНР передувало визнання її повноправним часником переговорів (всупереч заяві Л. Троцького про присутність в радянській делегації представників від українського радянського Народного Секретаріату). Також в ході переговорів в Бресті-Литовському радянська делегація змушена була визнати легітимність представництва УНР і незалежність самої республіки.
З умовами договору, до складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії.
Натомість УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам промислову і сільськогосподарську продукцію.
Брестський договір, підписаний 3 березня 1918 р. між Центральними державами та РРФСР, зобов’язував раднарком останньої визнати законність Центральної Ради і її Народного Секретаріату, припинити політичну пропаганду в УНР, вивести з неї радянські війська і підписати мирний договір.
Объяснение: