За время постсоветского государственно-политического строительства Российская Федерация исторически значимую эпоху реформирования, которую условно можно разделить на два периода. Первый период (1991-1999) связан с именем первого Президента России Бориса Николаевича Ельцина. В это время происходило стремительное разрушение основ прежней советской государственности и социалистической экономики. Главную роль на данном этапе сыграла команда либералов-реформаторов. Второй период в истории обновленной российской государственности совпал с началом третьего тысячелетия и деятельностью второго Президента РФ Владимира Владимировича Путина. Указанные периоды соответственно включают ряд важных этапов.
Первый переходный этап (1991-1993) характеризуется сломом государственно-политических и партийных структур прежней советской государственности, разрушением сложившегося планового хозяйства. Одновременно шло становление новой демократической системы в РСФСР при осуществлении форсированных рыночных реформ, сопровождавшихся острой борьбой между исполнительной и законодательной (в форме Советов) ветвями власти.
Второй этап (1994-1999) был обусловлен принятием в 1993 г. пятой в истории нашей страны Конституции, оформившей новый государственно-политический строй и установившийся режим президентской власти. В этот период эффективность функционирования всей государственно-политической системы значительно ослабла, заметно выросло влияние финансово-олигархических групп и глав регионов, одновременно усилились коррупция госаппарата и криминализация общества.
Третий этап (2000-2004) связан с избранием на пост Президента РФ на первый срок В.В. Путина. Характерными особенностями этой новой ступени эволюции российской государственности являлось укрепление исполнительной вертикали власти, усиление роли государства в социально-экономическом развитии при сохранении курса на углубление рыночных преобразований и высоких темпов экономического подъема.
Четвертый этап (2004-2008) характеризовался определением в качестве важнейшего вектора государственного строительства переход от стабилизации внутриполитического и международного положения России к ее динамичному инновационному развитию, стратегическому планированию всех сторон жизни нашего общества на период до 2020 г.
Наконец, пятый этап (с середины 2008 г. по настоящее время) обусловлен избранием на пост третьего Президента РФ Дмитрия Анатольевича Медведева и деятельностью Правительства во главе с В. В. Путиным, принятием важных решений конституционного порядка, реализацией приоритетных социальных программ в сложных условиях мирового экономического кризиса.
Президент США обирається непрямим шляхом строком на 4 роки. Одна і та сама особа може обиратися президентом не більше двох разів. Кампанія виборів президента розпочинається задовго до того, як виборці прийдуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати. Президентські вибори у Сполучених Штатах є двоступеневими. Спочатку населення обирає членів колегії виборщиків, які у свою чергу обирають президента та віце-президента держави. У перших числах листопада виборці голосують у штатах. У кожному штаті обирається стільки виборщиків, скільки обрано представників і сенаторів від штату в Конгрес. Для цього встановлюються багатомандатні виборчі округи (один штат – один округ) і застосовується мажоритарна система відносної більшості. За цієї системи список виборщиків від однієї партії, який одержав відносно більше голосів, ніж інші списки, завойовує всі місця від цього штату в колегії вибірників.
Коли стає відомою кількість виборщиків, обраних від кожної партії, фактично визначається, хто з кандидатів стане президентом. Це пов'язано з тим, що в американській практиці виборщик розглядається не як делегат виборців, який може вільно виявити свою волю, а як агент партії, зобов'язаний голосувати за кандидата тієї партії, від якої він обраний.
У середині грудня виборщики збираються в столицях штатів і голосують бюлетенями за президента і віце-президента. Результати голосування у штатах направляють голові сенату. У присутності членів Конгресу результати підсумовуються й офіційно повідомляються. Обраним президентом визнається кандидат, що одержав абсолютну більшість голосів виборщиків.
За время постсоветского государственно-политического строительства Российская Федерация исторически значимую эпоху реформирования, которую условно можно разделить на два периода. Первый период (1991-1999) связан с именем первого Президента России Бориса Николаевича Ельцина. В это время происходило стремительное разрушение основ прежней советской государственности и социалистической экономики. Главную роль на данном этапе сыграла команда либералов-реформаторов. Второй период в истории обновленной российской государственности совпал с началом третьего тысячелетия и деятельностью второго Президента РФ Владимира Владимировича Путина. Указанные периоды соответственно включают ряд важных этапов.
Первый переходный этап (1991-1993) характеризуется сломом государственно-политических и партийных структур прежней советской государственности, разрушением сложившегося планового хозяйства. Одновременно шло становление новой демократической системы в РСФСР при осуществлении форсированных рыночных реформ, сопровождавшихся острой борьбой между исполнительной и законодательной (в форме Советов) ветвями власти.
Второй этап (1994-1999) был обусловлен принятием в 1993 г. пятой в истории нашей страны Конституции, оформившей новый государственно-политический строй и установившийся режим президентской власти. В этот период эффективность функционирования всей государственно-политической системы значительно ослабла, заметно выросло влияние финансово-олигархических групп и глав регионов, одновременно усилились коррупция госаппарата и криминализация общества.
Третий этап (2000-2004) связан с избранием на пост Президента РФ на первый срок В.В. Путина. Характерными особенностями этой новой ступени эволюции российской государственности являлось укрепление исполнительной вертикали власти, усиление роли государства в социально-экономическом развитии при сохранении курса на углубление рыночных преобразований и высоких темпов экономического подъема.
Четвертый этап (2004-2008) характеризовался определением в качестве важнейшего вектора государственного строительства переход от стабилизации внутриполитического и международного положения России к ее динамичному инновационному развитию, стратегическому планированию всех сторон жизни нашего общества на период до 2020 г.
Наконец, пятый этап (с середины 2008 г. по настоящее время) обусловлен избранием на пост третьего Президента РФ Дмитрия Анатольевича Медведева и деятельностью Правительства во главе с В. В. Путиным, принятием важных решений конституционного порядка, реализацией приоритетных социальных программ в сложных условиях мирового экономического кризиса.
Объяснение:
Президент США обирається непрямим шляхом строком на 4 роки. Одна і та сама особа може обиратися президентом не більше двох разів. Кампанія виборів президента розпочинається задовго до того, як виборці прийдуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати. Президентські вибори у Сполучених Штатах є двоступеневими. Спочатку населення обирає членів колегії виборщиків, які у свою чергу обирають президента та віце-президента держави. У перших числах листопада виборці голосують у штатах. У кожному штаті обирається стільки виборщиків, скільки обрано представників і сенаторів від штату в Конгрес. Для цього встановлюються багатомандатні виборчі округи (один штат – один округ) і застосовується мажоритарна система відносної більшості. За цієї системи список виборщиків від однієї партії, який одержав відносно більше голосів, ніж інші списки, завойовує всі місця від цього штату в колегії вибірників.
Коли стає відомою кількість виборщиків, обраних від кожної партії, фактично визначається, хто з кандидатів стане президентом. Це пов'язано з тим, що в американській практиці виборщик розглядається не як делегат виборців, який може вільно виявити свою волю, а як агент партії, зобов'язаний голосувати за кандидата тієї партії, від якої він обраний.
У середині грудня виборщики збираються в столицях штатів і голосують бюлетенями за президента і віце-президента. Результати голосування у штатах направляють голові сенату. У присутності членів Конгресу результати підсумовуються й офіційно повідомляються. Обраним президентом визнається кандидат, що одержав абсолютну більшість голосів виборщиків.