20 б.
прочитайте отрывок из текста и выполните :
в одном из средневековых документов записаны повинности крестьян в феодальном владении:
«прежде всего они (крестьяне) должны давать ко дню осеннего равноденствия 6 мер пива, 3 меры пшеницы для белого хлеба и вспахивать 3 акра … и засевать их, и давать 3 меры ячменя в качестве подати, и сложить их штабелями, и соорудить 16 ярдов ограды в качестве подати, и на пасху давать 2 овец с 2 ягнятами…»
а) в чём обычно состояли повинности крестьян по отношению к сеньору? ответ должен содержать не менее двух предложений.
б) какие обязанности крестьян, описанные в тексте, можно назвать оброком, а какие – барщиной? выпишите в два столбика.
в) какие стороны жизни крестьян регулировала община? укажите не менее 4-х сфер деятельности
ОбъяснениеПричины феодальной раздробленности в Германии:
- внешние торговые связи расширялись сильнее и динамичнее
- городское население не было единым и не жаждило единства государства
- у феодалов мелкого и среднего звена не было достаточно власти и авторитета для поддержки центральной власти
- земли начали объединяться в разные союзы (княжества), как, например, это было в России, или в Италии, где начали появляться коммуны
- и отдельные князья стали сильнее самого короля, как в Италии, где семьи боролись за позицию гегемона
- князья начали захватывать славянские земли:
Наприкінці XVIII ст. - першій половиш XIX ст. на західноукраїнських землях: у Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті, які були під владою Австрійської монархії, теж поглибився процес розкладу феодально-кріпосницької системи, в її надрах поступово формувалися нові виробничі відносини.
На захоплених українських землях, особливо у Східній Галичині, продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості:
текстильна,
шкіряна,
соляна,
залізорудна,
тютюнова,
лісова.
Засновувалися нові:
папірні,
гути,
керамічні й залізоробні підприємства,
ливарні заводи, особливо в Стрійській окрузі.
У Винниках та Монастирській працювали тютюнові мануфактури. Загальнопоширеною галуззю промисловості було ґуральництво. У 1863 р. у Галичині й на Буковині налічувалося 4000 діючих ґуралень. Згодом кількість їх зменшилася за рахунок концентрації й удосконалення технології виробництва. Поряд із ґуральництвом великого поширення набуло пивоваріння.
Починаючи з 20-х років XIX ст. важливим джерелом збагачення західноукраїнських поміщиків стало цукроваріння. В 1823 р. у Пужинках, неподалік Станіслава, було збудовано першу в краї цукроварню. До середини XIX ст. на західноукраїнських землях існувало 16 цукроварень.
Залізоробне виробництво краю було представлене головним чином руднями. В 1807-1811 рр. на території Східної Галичини діяло 12 залізних гут, 1825 р. - 15 (сім належали магнатам, сім - державі й одна - церкві). У 20-х роках XIX ст. у залізодобувній промисловості Галичини працювало 1400 найманих робітників. Крім цього, на допоміжних роботах (видобування і транспортування вугілля, видобування і підвіз руди, підсобні операції) широко використовувалася примусова праця панщинних селян, вуглярів, рудокопів та ін. (близько 6 тис. чол.).
Багата сировинна база західного регіону України сприяла значному розвитку солевидобувної промисловості. Це в першу чергу стосувалося Закарпаття. Тут відбувалися позитивні зміни в техніці й технології солевидобутку, зокрема, відкритий іб добування замінився підземним. На всіх соляних рудниках працювало близько 1200 чол., з яких 2/3 становили німецькі вільнонаймані робітники.
За обсягом виробленої продукції до найпродуктивніших підприємств цієї галузі у Східній Галичині належала солеварня у с. Стара Сіль. За 55 років (1788-1841) тут було вироблено понад 2670,8 тис. центнерів солі. Прикарпатська сіль забезпечувала господарські потреби Галичини і Буковини, вивозилась за кордон. На солеварнях краю використовувалася вільнонаймана праця (за винятком доставки дерева, вивезення солі та деяких інших допоміжних робіт).